Кінець безкоштовної годівниці: як я провчила жадібного чоловіка та його матір одним повідомленням

Стоматологія «Перлина плюс» зустріла її звичним запахом антисептика і гулом кондиціонерів.

— Ларисо Дмитрівно, там у Орлова скандал, — з порога повідомила адміністратор Світлана, дівчинка з переляканими очима оленяти. — Пацієнт вимагає повернути гроші за імплант. Каже, що він не так блищить.

— Розберуся, — Лариса кинула сумку в кабінеті і одягла чергову посмішку, як броню.

Весь день вона крутилася, як білка в колесі. Заспокоювала мнительного пацієнта, перекроювала розклад через хірурга, що захворів, замовляла розхідники. У перерві жувала сухий крекер, який знайшла в тумбочці. В обід зайшла Елла Марківна, їхня постійна клієнтка, власниця мережі салонів краси. Дама жорстка, пряма, з голосом, яким можна забивати палі.

— Ларочко, ти чого така зелена? — запитала вона, розглядаючи свій свіжий вінір у дзеркальце. — Мужик кров п’є чи гемоглобін упав?

— І те, і інше, мабуть, — буркнула Лариса, перебираючи накладні.

— Мужика треба дресирувати, — Елла Марківна клацнула пальцем. — Або гнати. Я свого другого вигнала, коли він вирішив, що моя машина — це наша машина, а його борги — це наша карма. Не люблю, коли плутають кишеню із загальною касою.

— А якщо він вважає, що це благородство, допомога мамі?

— За твій рахунок, — Елла Марківна хмикнула, — це не благородство, дитинко, це крадіжка з елементами піару. Він за твій рахунок купує собі німб хорошого сина. Знаєш, як це лікується?

— Як?

— Повним перекриттям крана, сухим пайком і публічною поркою. Фігурально, звичайно.

Хоча… Потім Лариса зайшла в салон зв’язку і змінила пароль від домашнього Wi-Fi. Додому вона повернулася з двома пакетами. В одному була їжа, хороша, дорога: стейки, овочі, фрукти. В іншому — пляшка вина.

Вадим зустрів її в коридорі. Він виглядав незадоволеним.

— Інет відвалився, — заявив він замість вітання. — Я подзвонив провайдеру, там автовідповідач. Ти оплатила?

— Оплатила, — спокійно сказала Лариса, проходячи на кухню. — Мабуть, збій…