Перед поїздкою до Дубая я побачила, як чоловік нишком сховав підозрілий пакунок серед моїх речей

Оперативник дочекався дозволу й повідомив, що група завершила огляд дорогого автомобіля, на якому Богдан і Яна приїхали до аеропорту. Машина стояла на спеціальній парковці й була оглянута в межах розпочатого розслідування. У прихованій ніші багажника, призначеній для запасного колеса, працівники виявили двадцять великих брикетів. Попередньо речовина виглядала так само, як порошок із сумки.

Новина змусила всіх замовкнути. Богдан випростався так різко, ніби його вдарили, а потім знову втиснувся в спинку стільця. Яна перестала схлипувати й кілька разів беззвучно розтулила рота. Знайдена в сумці коробка ще могла дозволяти їм вигадувати історії про випадкову підміну, але великий запас у машині перетворював справу на розслідування обігу особливо великої партії.

За словами оперативника, пакування виявлених брикетів збігалося з маленьким пакунком із сумки Яни. Найімовірніше, для підстави відокремили лише частину речовини, тоді як основний запас залишався в автомобілі. Ця знахідка остаточно пов’язувала коробку з аеропорту з вантажем, який Богдан і Яна привезли на своїй машині.

Богдан обливався потом. Він явно не розраховував, що машину перевірять так швидко й настільки ретельно. До цього моменту він ще чіплявся за можливість перекласти провину або вигадати інше пояснення. Тепер перед ним постала перспектива максимального покарання, і жодна сімейна версія не могла пояснити двадцять однаково запакованих брикетів.

— Кому належить автомобіль за документами? — запитав слідчий.

Оперативник відповів, що дані ще уточнюються. За розпорядженням керівника він одразу зв’язався з працівниками на парковці й попросив перевірити реєстраційні папери. Кілька коротких фраз по рації здалися Богданові та Яні нескінченно довгими. Оксана сиділа нерухомо: відповідь вона знала заздалегідь.

Закінчивши розмову, оперативник прибрав рацію.

— Власником зазначений не Богдан, — доповів він. — Машина повністю зареєстрована на Яну. Її ім’я стоїть в усіх основних документах.

Яна відсахнулася й натягнула ланцюжок наручників. Кілька секунд вона дивилася на працівника, ніби сподівалася, що недочула. Потім у пам’яті виразно постав день, коли Богдан попросив її оформити автомобіль на себе. Тоді дорогий подарунок здавався доказом кохання й обіцянкою майбутнього розкішного життя. Тепер той самий комплект документів пов’язував її з величезною партією забороненої речовини.

Оксана давно знала, як оформлено машину. Богдан купив її на виведені кошти, але не хотів, щоб майно з’являлося на його імені й привертало увагу під час фінансової перевірки. Записавши автомобіль на коханку, він захищав насамперед себе. Яна ж, засліплена вартістю подарунка, не замислилася, чому чоловік, який обіцяє спільне майбутнє, уникає будь-якого офіційного зв’язку з покупкою.

— Це неправда! — нарешті закричала вона. — Машина його! Він заплатив за неї й лише попросив оформити на мене, щоб дружина нічого не дізналася. Я ніколи не відкривала нішу в багажнику й не бачила цих пакетів!

Слідчий пояснив, що крик не змінює документів і не скасовує необхідності розслідування. Яна була зареєстрованою власницею автомобіля, постійно ним користувалася й уже була затримана зі схожою речовиною в особистій сумці. Кожну обставину перевірять окремо, але разом вони створювали для неї вкрай тяжке становище.

— Повірте, я думала, це подарунок! — повторювала Яна. — Богдан сам вибрав машину, сам усе влаштував. Я тільки поставила підписи там, де він показав.

Оксана нахилилася трохи ближче.

— Ти бачила в цьому розкіш, на яку, як тобі здавалося, заслуговуєш, — сказала вона. — А він бачив людину, на яку можна записати майно й за потреби перекласти відповідальність. Ти вважала себе майбутньою господинею компанії, але для Богдана була прикриттям від перевірки. Сьогодні ваш план проти мене лише змусив цей захист зруйнуватися раніше.

Богдан утягнув голову в плечі. Він не заперечив жодного слова, і його мовчання стало для Яни переконливішим за будь-які документи. Вона повільно повернулася до нього вже не як перелякана спільниця до можливого рятівника, а як людина, що раптом побачила власну роль у чужому розрахунку. У її обличчі страх почав поступатися місцем люті…