Події, що передували від’їзду: складна ситуація в родині

— Який там краще — тільки гірше, — поскаржилася Світлана.

— Знаєш що, усі ці поліклініки — ніякого толку, лише толкатися в чергах зі старенькими, та ще й чимось заразитися, треба в приватну. Я зателефоную, домовлюсь, не хвилюйся, на лікування вистачить грошей.

Світлана й сама розуміла, що з грошима проблем немає — вона заробляла непогано. Та й Льоша, менеджер у великій компанії, теж не біднів.

«Як би тільки цю недугу можна було подолати, нехай за будь-які гроші!» — думала вона.

У приватній клініці їй сказали, що треба лягти на обстеження, бо проблема, здається, серйозна. Вердикт лікаря був лякаючим. Виявилося, що у Світлани серйозне генетичне захворювання, що спричиняє згасання функцій організму.

— Рідкісне захворювання, і повноцінного лікування від нього поки що немає, — співчутливо говорив лікар. — Можлива лише підтримка організму, певна відстрочка.

— Чого? Смерті, чи що? — похолола Світлана.

— Якщо чесно, хвороба дуже важка, — пробурмотів лікар, — особливо якщо ви втратите здатність самостійно дихати й ковтати.

— Жах, — вимовила вона з побілілими губами, глянувши на чоловіка. Льоша також виглядав приголомшеним.

— А як довго… тобто наскільки скоро це станеться? — він не міг підібрати слів.

А лікар, мабуть, не знаючи відповіді, тільки знизав плечима.

— Ніхто не може сказати. Дехто живе довгі роки. Загалом організм молодий і, цілком можливо… та й медицина не стоїть на місці. Тож, можливо, незабаром з’явиться якийсь засіб, що дасть змогу поліпшити стан…