Прихований потенціал: чому інколи варто ризикувати й купувати занедбані ділянки
Сергій відкрив зошит на випадковій сторінці, датованій 15 серпня 1992 року. «Копав льох глибше й натрапив на щось незвичайне: вода б’є знизу під тиском. Спробував — найчистіша, холодна».
«Василь Семенович із сусіднього будинку сказав, що його колодязь пересох, а в мене вода сама тече. Вирішив поки нікому не казати, але все це дивно». Наступний запис був від 22 вересня 1995 року.
«До Бориса Крутова приїздили якісь фахівці з області, ходили з приладами по всьому селищу, щось вимірювали. Заходили й до мене, цікавилися, чи немає в мене проблем із водою. Сказав, що все нормально».
«Після їхнього від’їзду Крутов став часто заходити, пропонує купити дачу за добрі гроші. Щось тут не так». Запис від 10 червня 1998 року свідчив: «Жах, уночі хтось намагався пробратися в будинок».
«Почув кроки в підвалі, спустився з рушницею — нікого, але видно, що хтось нишпорив біля дальньої стіни. Крутов знову вранці приходив, нібито довідатися про моє здоров’я, а очі злі, хоч і усміхається».
«Дідусь зрозумів, що знайшов щось дуже цінне», — вела далі Анна. «Але він не знав, як цим скористатися, а Крутов знав. Останні роки дідуся просто тероризували: то електрику вимкнуть на тиждень, то дорогу до ділянки розмиють».
«А одного разу вночі будинок намагалися підпалити». «Але чому він не звернувся до поліції?» — не розумів Сергій. Анна гірко всміхнулася: «До місцевої поліції? Там усі на зарплаті в Крутова».
«Дільничний живе в будинку, який Крутов йому збудував. Дідусь зрозумів, що програє, і вирішив переїхати до нас у місто. Помер через пів року, серце не витримало».
Сергій перегортав щоденник, і картина ставала дедалі яснішою. Іван Петров натрапив на підземне джерело, яке могло розв’язати проблеми з водопостачанням усього району. У посушливих областях такі джерела коштували мільйони.
«Навіщо ви мені це розповідаєте?» — запитав він. «Бо дідусь перед смертю сказав: якщо хтось чесний купить дачу, передай йому щоденник, хай знає, з чим зіткнеться». Анна рішуче підвелася.
«Крутов думає, що зі смертю дідуся таємниця померла, але дідусь залишив не лише щоденник». Вона простягнула Сергієві невеликий ключ: «Це від схованки в підвалі, куди він заховав усі документи й результати аналізів води. Якщо ви вирішите боротися, ці папери вам знадобляться».
Увечері Сергій повернувся на дачу з дідовими інструментами. Старий компас і рулетка свого часу допомогли його дідові знайти воду в найпосушливіших місцях області. Сьогодні вони мали або підтвердити його здогади, або довести, що він повний ідіот.
У підвалі він знайшов схованку за однією з дерев’яних балок. Ключ Анни відкрив невелику металеву скриньку, щільно набиту документами. Руки тремтіли, коли він виймав папери при тьмяному світлі ліхтарика.
Результати аналізів води вразили його: артезіанське джерело глибиною 80 метрів, дебіт 500 літрів за хвилину. Мінеральний склад був ідеальним не лише для пиття, а й для зрошення. Ґрунт, насичений такою водою, давав урожай у два-три рази більший за звичайний.
У папці лежали також листи від геологів, які таємно досліджували джерело на прохання Петрова. Один із них писав: «Іване Семеновичу, те, що ви знайшли, — це справжній природний скарб. В області всього три подібні джерела, і всі вони на балансі держави, тому будьте дуже обережні з цією інформацією».
Останнім документом була недописана скарга до прокуратури, датована тижнем до смерті Петрова. У ній старий докладно описував спроби Крутова заволодіти ділянкою й згадував про підкуп місцевих чиновників. Сергій так захопився читанням, що не почув, як до дачі під’їхала машина.
Лише коли нагорі голосно заскрипіли дошки підлоги, він зрозумів, що до будинку хтось увійшов. «Сергію», — голос Крутова лунав по кімнатах. «Я знаю, що ти тут, нам треба поговорити».
Сергій швидко запхав документи в рюкзак і вимкнув ліхтарик. Нагорі тупцяло кілька людей, і він чув, як вони перемовляються пошепки. «Світло в підвалі бачили, точно бачили», — промовив один із них.
«Отже, тут, але поки що просто поговоримо», — обережно розпорядився Борис Іванович. Сергій зрозумів, що виходу в нього немає, і повільно піднявся нагору, намагаючись мати спокійний вигляд….
