Вона безслідно зникла під час екскурсії в Єгипті. Деталь у її новому домі, що позбавила рятувальну експедицію дару мови

Вона перетворювалася на виснажену жінку, яка зовні вже мало нагадувала ту, що приїхала до Єгипту на відпочинок. Третя дитина народилася у 2021 році. Дівчинка.

Четверта — у 2023 році. Знову дівчинка. Після четвертих пологів Юлія фізично була на межі.

Хронічне виснаження, анемія, проблеми з нирками, шрами від пологів і багаторічного насильства. Психологічно вона перебувала в стані, який можна описати як суміш стокгольмського синдрому й цілковитого відчаю. Вона прив’язалася до дітей, це був єдиний емоційний зв’язок, який утримував її від повного психічного розпаду.

Вона боялася чоловіка, який її купив, але водночас перестала бачити альтернативу цьому життю. Пам’ять про колишнє життя ставала дедалі розмитішою й нереальнішою. Паралельно, за тисячі кілометрів від неї, Андрій продовжував пошуки.

Перший рік він провів у постійних спробах достукатися до офіційних структур. Він їздив до Києва, зустрічався з представниками МЗС, зі співробітниками правозахисних організацій, з журналістами. Історія Юлії періодично спливала в новинах, але без нових фактів інтерес швидко згасав.

Єгипетська сторона на офіційні запити відповідала стандартно. Розслідування триває, але зачіпок немає. Припускається, що викрадені туристи або загинули в пустелі, або були вивезені до іншої країни.

Андрій не вірив в офіційну версію. Він почав самостійно вивчати тему викрадень у Єгипті. Дізнався про випадки 2009–2015 років, коли бедуїнські клани на Синаї масово викрадали африканських біженців, утримували їх у пустелі, катували, вимагали викуп, а тих, за кого ніхто не платив, продавали в рабство або вбивали.

За різними оцінками, через цю систему пройшло понад 30 тисяч людей. Багато правозахисних організацій документували ці випадки, але реальних механізмів звільнення людей було мало. Андрій вийшов на одну з таких організацій, італійську правозахисну групу, яка спеціалізувалася на випадках торгівлі людьми в Північній Африці.

Там працювала жінка на ім’я Марія, яка кілька років займалася звільненням людей із рабства на Синаї. Вона пояснила Андрієві, що офіційні канали в таких випадках майже безсилі. Єгипетська влада не контролює бедуїнські клани в пустелі, а самі клани живуть за власними законами.

Єдиний спосіб знайти людину — це працювати через інформаторів усередині цих кланів, через людей, які за гроші готові передавати інформацію. Марія погодилася допомогти, але попередила, що процес може тривати роками і що гарантій немає. Андрій погодився на будь-які умови…