Вона безслідно зникла під час екскурсії в Єгипті. Деталь у її новому домі, що позбавила рятувальну експедицію дару мови

Після другої побили сильніше й кілька днів тримали прив’язаною в тій самій кімнаті без їжі, даючи лише воду. Після цього вона перестала намагатися тікати фізично, розуміючи, що без знання місцевості, без води й їжі вона помре в пустелі швидше, ніж дійде до населених місць. Документи її спалили в перший же день.

Паспорт, гроші, картки — усе знищили. Телефон забрали ще на дорозі під час викрадення. Жодних зв’язків із зовнішнім світом у неї не залишилося.

Вона намагалася говорити з жінками поселення, намагаючись знайти хоч когось, хто розумів би англійську чи будь-яку європейську мову. Але більшість не говорили взагалі ні про що, крім арабської, а ті, хто знали кілька слів англійською, боялися з нею спілкуватися. Пізніше вона зрозуміла, що система працювала просто.

Чоловіки клану контролювали все, жінки підкорялися. Будь-яка спроба допомогти чужій жінці розцінювалася як зрада клану. Через кілька місяців стало зрозуміло, що вона вагітна.

Місячних не було, почалася нудота, тіло змінювалося. Жодної медичної допомоги їй не надали. Вагітність перебігала в тих самих умовах.

Робота, насильство, мінімум їжі. Єдине, що змінилося, — наприкінці терміну її перестали залучати до важкої роботи з водою й тваринами, але готувати й прибирати вона продовжувала до останніх днів. Народжувала вона в тій самій кімнаті, де жила, без лікарів і лікарні.

Приймала пологи літня жінка з поселення, яка виконувала функцію акушерки для всіх породіль клану. Перша дитина народилася наприкінці 2018 року, приблизно через 9 місяців після викрадення. Це був хлопчик.

Пологи були важкими, без знеболення, з розривами й кровотечею. Акушерка робила щось своїми методами, зупиняла кров травами й тканиною. Юлія думала, що помре, але вижила.

Дитину забрали майже одразу, віддали одній із дружин чоловіка, яка годувала його разом зі своєю дитиною. Юлії дозволяли бачити сина, але рідко. Її розглядали не як матір, а як інкубатор і робочу силу.

Через кілька місяців після пологів усе повторилося. Знову насильство, знову вагітність. Друга дитина народилася у 2020 році, теж хлопчик.

Пологи минули трохи легше, але стан здоров’я Юлії погіршувався. Вона втрачала вагу, попри вагітності. Харчування було мізерним, коржі, каша з проса, іноді козяче молоко й м’ясо, але в мінімальних кількостях.

Зуби почали руйнуватися від нестачі вітамінів і гігієни. Волосся стало тьмяним і ламким. Шкіра обгоріла й укрилася тріщинами від постійної роботи на сонці…