Вони думали, що замкнули слабака. Ким насправді виявилася тиха людина в окулярах

— видихнув Дронов, втрачаючи самовладання.

— Самооборона, громадянине начальник, — спокійно відповів Людожер. — Ваша людина зірвалася, напала зі зброєю. Довелося нейтралізувати загрозу.

Дронов перевів погляд на Кирила.

— А ти, хакере? Папір готовий?

— Функціоную, — безбарвним голосом відповів Кирило. — Папір готовий.

Дронов скомандував відвести всіх трьох у кабінет. У кабінеті начальника пахло дорогим паркетом і шкірою. Арештантів посадили на стільці.

— Давай сюди папір, — майор постукав по столу.

Людожер дістав складений аркуш і поклав його на стіл. Дронов розгорнув його. Обличчя майора почало змінюватися. Фарба зійшла, залишивши сіру маску. Там не було зізнання. Там були цифри рахунку і сума: сто п’ятдесят тисяч доларів.

— Що це? — прошепотів він.

— Це ваша страховка, майоре, — Кирило поправив окуляри лівою рукою. — Тільки вона прострочена.

— Ти думаєш, ці цифри тебе врятують? Я вас знищу!

— Не знищите, — голос Кирила звучав як вирок. — Тому що копія цього аркуша вже у Сєвєра.

Дронов смикнувся.

— Ти блефуєш. Зв’язку немає.

— Зв’язок був, — подав голос Мовчун. — О четвертій ранку. Повідомлення пішло.

Дронов схопився. У цей момент задзвонив телефон урядового зв’язку. Дзвінок був різким і вимогливим. Дронов завмер у жаху. Це могли дзвонити тільки зверху.

— Візьміть трубку, майоре, — сказав Кирило. — Це по вашу душу.

Дронов тремтячою рукою зняв трубку.

— Слухаю… Так, товаришу генерале. Я розберуся… Є.

Він поклав трубку і повільно опустився в крісло. Погляд його був порожнім.

— Рахунки заморожені, — прошепотів він. — Перевірка зі столиці. Їдуть. — Він подивився на Кирила з тваринним страхом. — Ти знищив мене.

— Ви самі себе знищили, — відповів Кирило. — Коли вирішили, що можете грати людьми, як пішками. А пішаки іноді доходять до краю дошки і стають ферзями.

Двері кабінету відчинилися. Увійшов заступник Дронова з групою офіцерів.

— Ви відсторонені, — сухо сказав заступник. — Здайте зброю і посвідчення. Людожера і Мовчуна — у спецблок. Інцидент у камері передати в прокуратуру, будемо оформляти як самооборону.

Він перевів погляд на Кирила.

— А цього… в одиночку. Без права листування і побачень. Він занадто небезпечний. Ізолювати.

Конвой підняв Кирила.

— Прощавай, Валера, — сказав Кирило.

— Бувай, хакере. Дякую, — відповів колишній оперативник.

Кирила вели довгими переходами. Він знав, що його запруть надовго, але він виграв цей бій. Перед тим, як його завели в одиночну камеру, він побачив своє відображення. На нього дивився не слабак. На нього дивився чоловік, який переграв систему.

Двері зачинилися. Темрява. Кирило притулився до дверей і поправив окуляри. У темряві цифри завжди світяться яскравіше.