Я з завмиранням серця розчинила двері незнайомого приміщення. Неочікувана розв’язка одного дуже підозрілого вечора

— лукаво спитала мати.
— Так, — серйозно подивився на неї син, — такі люди всім подобаються. А тобі він подобається?

Алла відразу похмурніла й подумала, що тепер це не має жодного значення. Адже колишній чоловік відкритим текстом сказав їй, що вона нагадує загнану шкапу. А це означає, що її жіночий вік скінчився, і вона не має права задивлятися на чоловіків і тим більше давати їм оцінки.

Але синові вона відповіла:
— Так, Герман справляє враження хорошої людини.
— Не хорошої, а дуже хорошої, — поправив її Антон.

Відтоді Алла почала зустрічати Германа в офісі, де мила підлогу, майже щодня. Іноді він подовгу розмовляв із Катею, часом після того, як Алла закінчувала прибирання, підвозив їх із донькою додому. За три місяці Алла зрозуміла, що її дуже напружують зустрічі з Германом, і вона вирішила підшукати собі нове місце роботи.

Того вечора, помивши підлогу, Алла пішла до столу, де Катя розглядала книжку, і помітила біля неї Германа. Як завжди, вони привітно привіталися, і Алла повідомила чоловікові, що вона знайшла іншу роботу, теж прибиральницею, але платять там значно більше.
— Ось як, — щиро здивувався чоловік, — а я був певен, що в нас чудові зарплати, якщо не секрет, скільки обіцяють на новому місці.

— Сімдесят тисяч, — і оком не змигнувши, сказала Алла, хоча насправді вона поки не була в тому офісі й навіть не знала, чи візьмуть її. Але залишатися тут вона більше не могла. Їй дедалі важче було приховувати від Германа свої почуття.

Алла давно зрозуміла, що все сильніше закохується в цього сильного, мужнього, благородного добряка. Але водночас вона прекрасно усвідомлювала, що не пара такій людині. Та й перед сином було ніяково, дуже боялася, що він здогадається про її почуття й насміхатиметься.

Напевно ж чув від батька, яких оцінок той їй давав.
— Ну що, ходімо до машини, підвезу вас, бо вже пізно, — запропонував Герман.
Алла взяла за руку доньку, і вони втрьох рушили до виходу.

Але не встигли дійти до дверей, як до них підбіг охоронець.
— Германе Романовичу, — звернувся він до чоловіка, — ваша секретарка не змогла до вас додзвонитися, а у вас завтра важливе засідання в міській адміністрації. Ось вона вам записку залишила.

Охоронець простягнув Германові складений аркуш і попрощався. На вулиці Герман допоміг посадити Катю у свою машину, а коли автомобіль рушив, Алла спитала:
— Германе, вперше чую, що в охоронців бувають секретарі. Чи колега пожартував?