Чоловік хвалився матері, що зізнався мені в зраді, навіть не підозрюючи, що я вже все передбачила

— Збирай свої манатки, і щоб до вечері духу твого тут не було! — Максим з розмаху жбурнув на кухонний стіл чужу косметичку.

Рожева дешева дерматинова торбинка гепнулася просто на розгорнуту газету з кросвордами. Із напіврозстебнутої блискавки нахабно визирнув тюбик чужої губної помади. Ольга навіть не здригнулася.

Вона спокійно стояла біля мийки й споліскувала улюблену горнятко. Вода рівно текла з-під крана, змиваючи кавову гущу. За три роки шлюбу вона навчилася сприймати вибрики чоловіка як неминуче природне явище.

Щось на кшталт граду в травні чи раптового вимкнення гарячої води, коли вже намилював голову. Але сьогодні Максим явно вирішив стрибнути вище власної голови. Він стояв посеред кухні, розпустивши пір’я, мов голуб на даху хлібозаводу.

Груди колесом, підборіддя задерте, очі палають фальшивою величчю. Максим щиро вважав себе господарем життя. Особливо сильно це відчуття загострилося місяць тому, коли раптово помер його батько Віктор Павлович.

Грізний старий із пудовими кулаками й важким поглядом усе життя тримав у їжакових рукавицях і свій невеликий бізнес, і свою родину. Для покійного свекра що рідний синочок, що дружина Людмила завжди були безтолковими споживачами з мізками акваріумних рибок. Максим батька боявся до тремтіння в колінах, але варто було старому піти, як син миттю розправив плечі й уявив себе спадковим принцом.

— Ти оглухла? — Максим нетерпляче постукав кісточками пальців по стільниці. — Я тобі людською мовою кажу. У мене з’явилася інша жінка.

— Наталочка. Вона ніжна, розуміюча. Не те що ти зі своїми вічними причіпками.

— Я вимагаю, щоб ти негайно звільнила квартиру мого батька. Наталя не терпить чужої енергетики. Ми тут житимемо як нормальні, заможні люди.

Ольга не поспішаючи витерла руки вафельним рушником, поправила пасмо, що вибилося з зачіски. Поглянула на чоловіка так, ніби перед нею стояв не грізний самець, а школяр, який натягнув батькові чоботи не за розміром.

— Тобто ти мені зраджуєш і виганяєш мене на вулицю просто сьогодні? — рівним, майже лагідним тоном перепитала вона…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇