Чоловік вирішив вигнати мене з дому просто в день мого народження. Сюрприз, який чекав на нього і всю його родину за секунду потому

— Сумніваюся. — Катя усміхнулася, і ця усмішка була холодніша за зимовий вітер. — Але ти можеш перевірити. До речі, я вже надіслала їй запис. Нехай оцінить твій успіх. Іще один маленький штрих, Стасе. Той великий переказ, майже на два мільйони, який ти зробив на свій особистий рахунок учора, пояснивши, що це премія… Я його теж відстежила. Він пішов Вероніці. Я надіслала твоєму колишньому начальникові всі докази твого особистого збагачення перед поданням на розлучення, як відхідні від фірми. Тепер у тебе не лише кримінальна справа від підрядників, а й стаття за розтрату майна компанії, підроблення документів і доведення фірми до банкрутства. Загалом, повний комплект. Ти, Стасе, пішов ва-банк. І програв. Усе.

Вона вийшла, залишивши по собі трійцю, яка в одну мить перетворилася з тріумфуючої публіки на переляканих, загнаних звірів. У дверях вона почула дикий, розпачливий крик Олени, який уже не був торжествуючим, а був сповнений паніки, болю й відчаю:

— Що ти наробив, Стасе?! Що ти наробив?! Ти нас усіх підставив! Усіх нас!

Наступні 72 години були для Станіслава не просто чистилищем, а зануренням у пекло наяву, кожне коло якого було боліснішим за попереднє. Він іще не встиг до кінця усвідомити масштаби катастрофи, як почався наступ з усіх боків. Безжальний і невблаганний. Світ, який він будував на брехні й чужих грошах, руйнувався з оглушливим гуркотом.

Першим ударом після Катиного відходу стало остаточне мовчання Вероніки. Він телефонував їй десятки разів, його пальці вже автоматично набирали завчений номер, але у відповідь чув лише короткі гудки, а потім повідомлення про те, що абонент недоступний. Нарешті, після пів сотні спроб, він вирішив зателефонувати її подрузі Аліні, чий номер випадково залишився в старих контактах.

— Стас? Слухай, чого ти назвонюєш? Вероніка в Таїланді, — голос Аліни був поблажливо-нудний із ледь вловимим відтінком злорадства. Вона, вочевидь, уже знала все.

— У якому Таїланді?! — закричав він у слухавку, його голос зірвався на вереск. Він не міг повірити. — Вона має бути тут! У нас же… майбутнє! У нас же були плани!

— Яке майбутнє? — Аліна розсміялася. Цей сміх був як удар батога по його оголеній душі. — Ти що, зовсім ідіот? Вона тобі не сказала? Вона полетіла назавжди. Сказала: «Ти — тимчасовий варіант. Проміжний спонсор». Знаєш, як вона тебе називала? Мій милий, пихатий іпотечний мільйонер. А гроші, які ти їй переказав, ті самі майже два мільйони, вона зняла того ж дня, як отримала твоє повідомлення. Це були її відхідні. Вона завжди казала, що їй не потрібен чоловік без грошей, а ти, за її словами, скоро залишишся без усього. Вона давно придивлялася до одного інвестора із Сінгапуру. Він, знаєш, не «майже директор», а справжній.

Станіслав відчув, як шлунок скручує спазм, а до горла підкочується жовч. Його зрадили двічі, з різницею в кілька годин. Жінка, яку він принизив, щоб бути з жінкою, яка його просто обікрала. Це була не просто зрада. Це було найжорстокіше глузування з його самовдоволення.

Другим ударом, іще болючішим, стала його власна родина. Олена й Світлана, усвідомивши, що вони втратили не лише заощадження, а й свою єдину нерухомість (їхню стару квартиру було продано, щоб допомогти Стасові з його геніальними інвестиціями), вчепилися йому в горло, не даючи йому ані секунди спокою.

— Ми тепер безхатченки через тебе! — кричала Олена, метаючись квартирою, як поранений птах, її обличчя було багряним від гніву й сліз. — Ти обіцяв, що ми житимемо як королі! Ти казав, що Катька нам заважає! Ми вигнали її, щоб ти міг привезти Вероніку. А тепер що? Тепер ми на вулиці!

— У нас кредити! — схлипувала Світлана, сидячи на дивані, обхопивши голову руками. — Ти ж обіцяв, що станеш моїм поручителем! Ти оформив на мене якісь папери для свого бізнесу. Якщо ти банкрут, я що, маю платити? Я ж тобі вірила!

— А ви думали, що я просто так дозволю вам її принижувати?!