Історія про те, чому материнська любов сильніша за будь-які зв’язки

Н-ська область, село Нижнє, 24 лютого. Марія Ісхакова встала дуже рано й зазирнула до кімнати доньки Олени. Ліжко було не зім’яте, дівчина зникла, і Марія кинулася її шукати.

Мама Олени тоді ще не знала, що весь цей жах триватиме цілих шість довгих років. Мину́ть роки, перш ніж вдасться розкрити таємницю того, що сталося з її донькою. На той момент Олені було 23 роки.

Напередодні вона пішла гуляти з найкращими друзями дитинства — братами Романом і Сергієм Масловими. Марія бачила їх учора вранці. За її словами, вони завжди були дружні, усміхалися й віталися з нею.

«І цього разу вони проїжджали повз, привіталися, спитали, як там Олена, бо її давно не було видно», — згадує Марія. Жінка відповіла, що донька зараз тут, у селі. Брати пообіцяли заїхати провідати подругу, після чого кожен подався у своїх справах.

Олена навчалася в університеті обласного центру на факультеті журналістики. Тривав останній курс, наближався захист диплома. Дівчина приїхала до бабусі з дідусем у сільську тишу, щоб спокійно підготуватися до державного іспиту.

Жили вони у просторому будинку, але тепер там уже давно ніхто не мешкає. Минуло багато років, усе занепало, хоча тоді дім був гарний і затишний. Трагедія почала розгортатися 23 лютого.

Після обіду Марія відлучилася до сусідки, щоб поставити тій крапельницю. Працюючи лікаркою-терапевткою, жінка завжди допомагала місцевим жителям. Село було невелике, всього близько трьохсот людей, тому всі одне одного дуже добре знали.

У цей час Олена готувалася до іспитів удома. «Коли я повернулася, доньки вже не було. Родичі сказали, що приходив Сергій і покликав її надвір», — розповідає Марія.

Поговоривши з братами, дівчина переодяглася й повідомила, що поїде з хлопцями покататися. Це була справжня сільська ідилія: зима, сніг, сани, запряжені гарним конем. Поруч були найкращі друзі дитинства, які були їй майже як брати.

Олена зростала з ними на одній вулиці. Роман був ровесником дівчини, а Сергій — на шість років старший. Настав вечір, але Олена додому так і не повернулася.

У свої 23 роки вона була вже дорослою дівчиною й цілком могла прийти пізно. Вечорами молодь зазвичай збиралася в місцевому клубі або ходила одне до одного в гості. Родина лягла спати рано, як це заведено в селі.

Однак уранці виявилося, що Олена досі не прийшла, і Марія кинулася на пошуки. Оскільки дівчину забрали Маслови, логічно було йти саме до них. Коли Марія приїхала, назустріч вийшли Роман і його мати.

На запитання, де Олена, хлопець упевнено відповів, що вони довезли її додому й залишили біля стовпа. «Від цих слів у мене волосся стало дибки. Як вона могла не дійти, куди вона поділася?» — згадує Марія, яка тут же кинулася шукати доньку…