Чоловік забрав із притулку пса, якого всі вважали безнадійним, не підозрюючи, чим це обернеться

Хлопець злякався.

— Ні. Мені проблеми не потрібні.

Олександр не став тиснути. Він залишив номер. Уже виходячи, почув за спиною:

— У нас звук не пишеться. Але за касою стара камера довше зберігає, якщо її не чистили. Хазяїн іноді забуває.

Запис знайшовся. Без звуку, поганий, але на ньому Дмитро і Віктор стояли поруч біля машини, жестикулювали, Віктор тицяв пальцем Дмитрові в груди. Дата збігалася з тижнем перед смертю матері.

Павло вдоволено потер лоба.

— Мозаїка складається. Але потрібен удар сильніший.

Удар прийшов звідти, звідки ніхто не чекав.

Грім утік.

Це сталося в дощову суботу. Олександр чистив водостік, Артем тримав драбину. Ірина поїхала в аптеку. Грім був у дворі, в наморднику, на довгому тросі. Він уже дозволяв Олександрові гладити себе по холці, але лише кілька секунд і тільки коли сам підходив. До довіри було далеко, але до колишньої ненависті — ще далі.

За парканом почувся дитячий крик.

Не переляканий — злий.

— Відвали, Коваленко-молодший!

Артем здригнувся. Біля хвіртки стояли двоє підлітків, серед них Мельник-молодший. У руці в нього була палиця. Він бив нею по штахетнику.

— Заберіться! — крикнув Олександр із драбини.

У цю мить хтось кинув через паркан петарду. Маленьку, дешеву, але хлопок розірвав повітря різко й оглушливо.

Грім збожеволів.

Він рвонувся так, що старий карабін луснув. Олександр зіскочив із драбини, підвернув ногу, впав на одне коліно.

— Грім! Стояти!

Пес уже нісся до хвіртки. Підлітки заверещали й кинулися навтьоки. Грім ударився в хвіртку грудьми, засув не витримав. Він вилетів на вулицю.

Олександр побіг за ним, накульгуючи.

— Грім! До мене!

Дощ хльоскав по обличчю. Десь кричала жінка. Грюкали двері. Пес мчав не за дітьми. Він біг вулицею, низько опустивши голову, ніби взяв слід. Намордник заважав йому дихати, але не зупиняв.

Він звернув до будинку Мельників.

Біля воріт стояла машина Дмитра.

Олександр добіг до рогу й побачив сцену, від якої в нього перехопило подих. Грім стояв посеред двору Мельників, гарчав, притиснувши Віктора до стіни сараю. Дмитро був біля ґанку з чорною спортивною сумкою в руці. Обличчя в нього було перекошене. На землі валялися папери, що випали із сумки.

— Прибери його! — заверещав Дмитро. — Прибери цю тварюку!

Грім не кидався. Лише не давав Вікторові поворухнутися. У наморднику, мокрий, брудний, він стояв як вартовий між двома чоловіками і відкритою сумкою.

— Сашо! — крикнув хтось із вулиці.

Збіглися сусіди. Галина Семенівна, Світлана з магазину, ще кілька людей. Підбігла Ірина з аптечним пакетом у руках.

Олександр повільно зайшов у двір.

— Грім, — сказав він хрипко. — До мене.

Пес сіпнув вухом, але не відійшов.

Віктор спробував ковзнути вбік. Грім глухо рикнув, і той знову втиснувся в стіну.

— Там документи, — прошепотів Артем, який з’явився поруч.

Із сумки стирчала тека. На верхньому аркуші Олександр побачив печатку своєї колишньої контори. Поруч лежав старий шкіряний нашийник. На металевій пластині було вигравіювано: «Рекс».

Ольга потім пояснила: собака міг упізнати запах старого господаря, старих речей, людини, яка завдала йому болю. Але тієї миті всім у дворі здавалося, що пес просто вивів правду на світ.

Далі події пішли вже не чутками, а протоколами. Викликали поліцію. Дмитро намагався говорити впевнено, потім кричав, потім замовк. Віктор спершу стверджував, що сумка не його, потім, коли в сараї знайшли коробку з печатками, чистими бланками, копіями паспортів літніх людей і кількома старими довіреностями, сів на сходинки й закрив обличчя руками.

Серед паперів були оригінали накладних із підписом Олександра — і чернетки, де цей підпис відпрацьовували десятки разів. Були копії документів Олени Савчук, колишньої господині Грома. Були розписки про передання грошей між Дмитром і Віктором. Був мамин медичний лист із датою, коли лікар рекомендував не підписувати юридично значущих документів без оцінки стану, бо після нападів у неї виникали сплутаність і слабкість.

Найстрашнішим виявився не один документ. Найстрашнішою була послідовність…