Чому після похорону все село почало перешіптуватися про те, що знайшли в господарстві вдови
Вона опустилася навколішки перед відкритим нижнім відсіком. Бетонна підлога неприємно холодила ноги крізь тонку тканину спідниці. Світло ліхтарика повільно ковзнуло по масивному сталевому блоку заводського двигуна. На його боці виднілася глибока свіжа подряпина, залишена ключем, що зірвався.
Трохи нижче цієї подряпини до гладкого металу чорною ізоляційною стрічкою був щільно примотаний невеликий предмет. Він майже повністю зливався з темним чавунним корпусом. Олена потяглася вперед, бруднячи світлу блузку об край брудного кожуха. Її пальці підчепили загнутий край липкої стрічки.
Вона потягнула щосили, розриваючи товстий шар ізоляції. Клей голосно затріщав у гулкій тиші сараю. Предмет важко впав їй у підставлену долоню. Це був не жорсткий диск і не пластикова флешка. Холодний метал вп’явся в шкіру. Те, що лежало в її руці, змусило Олену затримати подих і піднести промінь ліхтаря впритул до знахідки.
На долоні лежав важкий, кутастий брусок матового металу. Віктор вирвав центральний процесор керування машиною просто з материнської плати. Він помістив мікросхему в саморобний свинцевий футляр, захистивши її від будь-яких магнітних полів і перепадів напруги. З нижньої частини бруска стирчали два десятки тонких мідних контактів.
Олена провела великим пальцем по холодних металевих гранях. На одному з боків була грубо видряпана дата — день, коли калібратор уперше зупинився. Вона поклала важкий чип на дно кишені. Жінка повільно підвелася з колін, обтрусивши пил із подолу спідниці. Перед тим як вимкнути світло, вона ретельно приліпила надірвану паперову печатку назад на двері, змочивши краї канцелярським клеєм зі старої банки на верстаку.
Клацання вимикача занурило сарай у звичний морок.
Ранковий автобус був забитий ущерть. Люди їхали на районний ринок із важкими клітчастими сумками й пластиковими відрами. У салоні пахло кропом, дешевим тютюном і немитими тілами. Олена стояла всю дорогу, міцно притискаючи до грудей потерту сіру папку.
Ринок зустрів її густим, липким шумом. Продавці перекрикувалися через ряди, над м’ясними прилавками гули хмари жирних мух. У самому кінці торгових рядів, між павільйонами з дешевим взуттям і рибальським спорядженням, стояв іржавий металевий кіоск. На шматку оргаліту вицвілою фарбою було написано: «Ремонт електроніки».
Олена постукала кісточками пальців по мутному склу. Кватирка зі скрипом відсунулася вбік. Усередині, серед гір розібраних телефонів і супутникових ресиверів, сидів сутулий чоловік в окулярах із товстими лінзами. У кіоску нестерпно пахло паленою каніфоллю й застарілим потом.
— Мені треба прочитати дані з цього контролера, — Олена виклала на подряпаний пластиковий прилавок свинцевий брусок. — Це заводська деталь від зернового калібратора.
Майстер зсунув окуляри на лоба. Він узяв брусок двома пальцями, покрутив його під світлом настільної лампи. Його нігті глибоко в’їлися в чорний технічний бруд…
