Чоловік забрав усі заощадження, залишивши мені іпотеку й фразу «ти сильна». Сюрприз, який чекав на нього після підписання паперів про розлучення

Пил на будівельному ринку «Атлант» мав свій особливий присмак — сухий, крейдяний, з їдкою домішкою свіжорозпиляної сосни й дешевого дизелю.

Наприкінці серпня вона, здавалося, просочувала все: пори шкіри, складки джинсів і навіть думки.

Я витерла лоба тильним боком долоні, розмазуючи сіру смугу, і вже вдесяте подивилася на викрас у блокноті.

— Семеновичу, я тобі ще раз кажу, це не «просто сірий». Це «ранковий туман» за каталогом. У нього холодний підтінок, а ти мені підсовуєш епоксидку, яка за тиждень у жовтизну піде. Плетньов мене за такий «туман» у цей самий бетон і закатає.

Продавець, чолов’яга з обличчям, схожим на зім’ятий мішок з-під цементу, ліниво поколупав у зубах тріскою.

— Анорочко, ну ти ж професіонал. Пігменту додай, та й по всьому. Все одно під кухонним гарнітуром ніхто не побачить.

— Я побачу, — відрізала я, відчуваючи, як усередині закипає звичне роздратування. — І технагляд їх побачить. У Монахова очі як в орла, він за кожен міліметр шва душу витрусить. Давай тягни потрібний артикул, не гай часу. Мені ще на об’єкт заскочити треба.

У кишені завібрував телефон. Друга лінія. На екрані висвітилося: