Чужі правила гри: історія про те, чому в Еміратах не можна вірити мільйонерам
— Усі хочуть кохання.
Він кивнув:
— І стабільності. Без грошей кохання швидко втомлюється.
Він сказав це майже між іншим. Але фраза зачепилася всередині.
— Ти сильна жінка, — вів далі він. — У тебе напевно є щось своє. Щось цінне.
— Ні. Я кухарка в школі. Чоловік далекобійник. Живемо скромно.
Він усміхнувся:
— Скромність прикрашає, але не годує. А якби був шанс вкласти гроші й примножити їх, ти б ризикнула?
Я знизала плечима:
— Не знаю. Радше ні.
— Бо боїшся, — м’яко сказав він. — Іноді треба просто вірити, а не рахувати.
Потім він легко змінив тему, ніби нічого важливого не промовив. Але десь у мені вже прокинулася цікавість.
Увечері він відвіз мене на оглядовий майданчик. Місто лежало внизу, сяючи розсипом діамантів. Рашид узяв мене за руку.
— Усе це збудували сміливі люди. Ті, хто боїться, залишаються внизу. А ті, хто вірять, піднімаються.
Я кивнула. Він умів говорити так, що звичайні слова ставали одкровенням.
Пізно вночі він привіз мене до готелю.
— Завтра я хочу показати тобі мій світ. Справжній.
— Який він?
— Побачиш. Тільки довірся.
Усю ніч я не могла заснути. Перед очима були яхта, місяць, його очі, золотий браслет. Я ловила себе на думці, що чекаю його дзвінка сильніше, ніж власного дихання.
Вранці телефон задзвонив, і я схопила слухавку миттєво.
— Доброго ранку, Марино. Одягайся гарно. Сьогодні ти моя почесна гостя.
Ми поїхали за місто. На околиці стояла вілла — білосніжна, з колонами, басейном і садом. Біля воріт охоронці, дорогі машини. Усе виглядало як у кіно.
— Це частина мого проєкту, — сказав Рашид. — Я вкладаю сюди гроші. Хочу побудувати мережу готелів. Якщо вийде, за рік буду серед найбагатших.
Він говорив упевнено, як людина, яка точно знає, куди йде. Я дивилася на віллу й думала: ось воно, велич. Він показував документи, схеми, креслення, фотографії. Я нічого не розуміла, але кивала, слухала і чомусь пишалася. Ніби ця мрія вже була і моєю.
— Є партнери, — сказав він. — Один іноземець, але виникли складнощі з грошима. Банки не довіряють, папери затримують…