(д) Я прийшла закрити рахунок і побачила свекруху в перуці з моїм паспортом, але вирішила поки не виказувати себе

До приміщення увійшла огрядна жінка в щільному бежевому плащі з піднятим до вух коміром. Половину її обличчя закривали величезні чорні окуляри. Але найбільше увагу привертала перука — жорстка, неприродно блискуча, каштанова, з довгим прямим чубом. Вона сиділа криво, наче погано закріплений шолом, і підозріло нагадувала зачіску Марини.

Незнайомка швидко озирнулася, вибрала на терміналі іншу категорію обслуговування й отримала талон іншої серії. Потім вона сіла неподалік від операційних вікон, нервово крутячи в руках паспорт. Марина примружилася: у цій безглуздо замаскованій постаті вгадувалося щось знайоме. Сутула широка спина, короткі повні пальці з перламутровим лаком, звичка нетерпляче постукувати ними по коліну.

Остаточно сумніви розвіяли туфлі. Чорна пара з великими золотистими пряжками була куплена Галиною Петрівною на розпродажі лише місяць тому. Відтоді свекруха демонструвала обновку за кожної нагоди й неодмінно розповідала, якою вигідною виявилася покупка.

Марина кілька разів кліпнула, сподіваючись, що помилилася. Але перед нею справді сиділа мати Тараса — у чужій зачісці, темних окулярах і наглухо застебнутому плащі. Абсурдність побаченого на мить позбавила Марину здатності міркувати. Свекруха явно намагалася бути схожою на неї, і за цим безглуздим маскарадом ховався якийсь розрахунок…