Дід спустився чистити пересохлий колодязь, але те, що він знайшов на дні, здивувало все село

І пішов. А Мирон Павлович лишився сидіти за столом, і його старі руки, що лежали на стільниці, трохи тремтіли не від страху, а від того, що тепер він знав напевно — правда за ним.

Бо людина, за якою правда, не стане сунути сусідові землю, погрожувати засипати колодязь і обіцяти вигнати з роботи чесну дівчину. Так робить тільки той, кому є що ховати. І ще він подумав про Оксану, що таки накликав на неї лихо, що треба б її попередити.

Але Оксана в цей самий час сиділа в архівному підвалі над розв’язаною ветхою папкою й плакала над першим аркушем, де вицвілими чорнилами стояло «Ковальчук Григорій Максимович». І відступати вона вже не збиралася. Тепер, коли все було в руках: і дзвін із написом, і справа з доносом, і приховане визначення про реабілітацію, треба було вирішити, що з усім цим робити.

Можна було віднести все в район, у газету, в мережу й обрушити на Мельників ганьбу разом, при всіх, щоб відплатити за вісімдесят років. Оксана, молода, гаряча, так і рвалася: «Давайте, Мироне Павловичу, я все викладу, хай увесь світ дізнається, хто такі Мельники». Сусід Остап узагалі пропонував зібрати чоловіків і поговорити з Віктором по-своєму, щоб надовго запам’ятав.

Село, прознавши, що Оксана привезла з архіву справи, гуло й чекало. Чекало розправи. Чекало, що Ковальчук тепер візьме своє, відіграється за все разом, за всі вісімдесят років.

Але Мирон Павлович розсудив інакше.

— Ні, — сказав він, — нишком, з-за рогу, в мережу викидати — це по-їхньому, по-мельниківському. Доніс і в кущі.

— А ми зробимо, як діди хотіли. Пам’ятаєш, що дід мій на дзвоні написав? Правда сама вийде. На люди, відкрито, при всіх.

— От і виведемо її на люди. Не нишком, не наскоком, не з помсти. Зберемо село.

— Не для суду над Віктором, не наше діло судити. На те є Бог та совість. А щоб правда прозвучала вголос, при всіх, раз і назавжди.

— Щоб більше її під сукно не сховати. Щоб кожен у цьому селі почув своїми вухами й уже далі сам вирішував, як йому з цим жити.

І призначили день…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇