Фатальна помилка альфонса, який не дочитав до кінця договір купівлі-продажу
— Аліно, вислухай мене уважно: тобі треба бути дуже обережною. Будь ласка, не забувай про це. Останнім часом ти ніби живеш у якомусь тумані й уперто не хочеш бачити того, що відбувається насправді, — мати говорила неголосно, але в її голосі виразно звучала тривога, від якої в затишній вітальні ставало особливо тихо.
Аліна повільно кивнула, намагаючись не показати, як сильно тремтять її пальці, і вийшла зі світлої квартири матері. Сьогодні вона прийшла сюди рано-вранці — мати наполягла на зустрічі, хоча Аліна до останнього намагалася переконати себе, що нічого термінового не сталося.
У під’їзді повітря здалося їй задушливим, важким, ніби в ньому бракувало кисню. Ноги раптом стали ватяними й неслухняними. Вона зупинилася перед дверима ліфта, на мить заплющила очі й кілька разів судомно вдихнула, перш ніж натиснути на стару потерту кнопку виклику.
Ліфт чомусь їхав болісно довго. У шахті глухо гули механізми, кабіна рипіла десь між поверхами, і це монотонне очікування тільки посилювало тривогу. Не витримавши, Аліна різко розвернулася й пішла вниз сходами. Вона майже збігала бетонними східцями, перестрибуючи через один, ніби могла втекти не з поверху на поверх, а від власних думок.
На вулиці її зустріло прохолодне ранкове повітря. Воно торкнулося розпашілого обличчя, принесло запах вологого асфальту після дощу й теплої випічки з маленької пекарні за рогом. На мить їй стало легше фізично, але важке відчуття всередині нікуди не зникло. Воно лише глибше осіло в грудях.
Аліна вирішила йти додому пішки. Відстань була цілком терпимою, а розмірена хода завжди допомагала їй бодай трохи впорядкувати думки.
Місто поступово прокидалося. Тротуарами поспішали люди, на перехрестях шуміли автомобілі, відчинялися магазини, десь грюкали двері під’їздів. Аліна йшла крізь цю звичну ранкову метушню, але ніби не належала їй. Удома на неї, найімовірніше, ніхто особливо не чекав, хоча вже кілька років вона була заміжня.
Заміж вона виходила з великого, щирого кохання. Тоді Аліна ні секунди не сумнівалася у своєму виборі. Її чоловік, Вадим, був її колегою. Вона бачила його майже щодня й думала, що знає цю людину до останньої звички, до кожної інтонації.
Їхній роман почався на гучному корпоративі. У залі грала музика, хтось голосно сміявся, дзвеніли келихи, співробітники танцювали й говорили про все на світі. Вадим стояв трохи осторонь, ніяково переминався з ноги на ногу й мав такий вигляд, ніби не розумів, навіщо взагалі прийшов. Аліна сама підійшла до нього й запропонувала не нудьгувати на самоті.
Проста розмова несподівано затягнулася. …
