Фатальна помилка альфонса, який не дочитав до кінця договір купівлі-продажу

Вони сміялися, згадували робочі історії, обговорювали книжки, фільми, плани на майбутнє. Потім почали листуватися після роботи, затримуватися разом біля виходу, шукати приводи перетнутися в коридорі. Так звичайне службове спілкування поступово переросло в серйозні стосунки.

На роботі вони намагалися триматися стримано й не показувати, що між ними є щось більше. Не хотілося пліток, зайвих поглядів і пересудів. Але в невеликому колективі довго приховувати таке неможливо. Колеги швидко помітили їхні особливі погляди, випадкові дотики, однаковий час виходу з роботи й дивні усмішки, які вони намагалися ховати.

Коли правда стала очевидною, здивувалися майже всі. Особливо бурхливо новину обговорювала жіноча половина офісу. Вадим, за всієї своєї виконавчості й робочих чеснот, ніколи не вважався завидним чоловіком.

Зовнішність у нього була найзвичайнісінька, нічим не примітна. Він часто сутулився, уникав прямого погляду, говорив тихо й ніби заздалегідь готувався до того, що його переб’ють. Кар’єрних перспектив у нього теж не спостерігалося. Він роками обіймав рядову посаду, жив із літніми батьками й отримував скромну зарплату, якої вистачало хіба що на найнеобхідніше.

Крім того, Вадим рідко виявляв ініціативу. Він часто скаржився на долю, на начальство, на несправедливість життя і на те, що комусь усе дістається легко, а йому доводиться задовольнятися малим. Багатьом він здавався сірим, утомленим і заздалегідь переможеним чоловіком.

Ніхто не розумів, чому така яскрава, розумна, доглянута й приваблива жінка, як Аліна, обрала саме його. У коридорах перешіптувалися, будували припущення, шукали приховану вигоду, але відповіді так і не знаходили.

Сама Аліна на безтактні запитання відповідала спокійно. Вона казала, що зовнішня оболонка й повний гаманець — далеко не головне. У людині, на її думку, набагато важливіші чесність, доброта й здатність ставати кращою поруч із тим, хто в неї вірить.

Вона щиро була переконана, що кохання може змінити людину. Не зламати, не переробити силоміць, а розкрити те хороше, що довго ховалося всередині. На розпитування подруг Аліна лише м’яко усміхалася й переводила розмову.

І час, як їй тоді здавалося, довів її правоту…