Фатальна помилка автохама, який не знав, за якою адресою поспішали рятувальники
Бригада медиків підхопила важкі ноші, миттєво розчиняючись у довгих, сліпучо-білих коридорах приймального відділення. Сергій спробував кинутися слідом за братом, але міцні руки санітарів, що підоспіли, рішуче перепинили йому зболений шлях. Чоловік залишився стояти в порожньому холі, з жахом дивлячись на свої долоні, які все ще зберігали втікаюче тепло тіла Івана. Його дорогий брендовий одяг перетворився на брудне лахміття, а доглянуте обличчя змарніло так, ніби він постарів на десяток років за одну страшну ніч.
Олександр і Марія без сил опустилися на жорсткі пластикові стільці біля реєстратури, важко переводячи збите від напруження дихання. Водій швидкої втомлено потер почервонілі очі, намагаючись осмислити все те моторошне безумство, яке сталося з ними на нічній трасі. Крихка фельдшерка тремтячими руками стискала порожню ампулу з-під адреналіну, ніби цей маленький скляний флакон був її єдиним рятівним якорем у реальності. Багатий бізнесмен повільно підійшов до змучених рятувальників, відчуваючи неймовірну, фізично розчавлюючу вагу нестерпного внутрішнього сорому.
Він не смів підвести очі на цих простих людей, які щозміни здійснюють тихий подвиг за найзвичайнісіньку, мізерну зарплату. Сергій важко опустився на коліна просто на чисту кахляну підлогу лікарні, схиливши голову на знак найглибшого, цілком щирого каяття. Чоловік хрипким, зірваним від недавніх ридань голосом попросив у них пробачення за свою дику агресію й непростиме, тваринне байдужість. Він відверто зізнався, що його роздуте его ледь не вбило рідного брата, і ця думка тепер вічно випалюватиме йому душу зсередини.
Олександр важко зітхнув, поклав свою велику мозолясту руку на тремтяче плече колишнього мажора й тихо відповів, що судити його буде лише Бог. Марія м’яко додала, що зараз найголовніше — це безперервно молитися за життя Івана й вірити у високий професіоналізм чергових хірургів. Її слова прозвучали напрочуд тепло, без жодної краплі очікуваного злорадства чи заслуженого осуду на адресу зламаного, розчавленого кривдника. Ця щира людяність остаточно пробила товсту броню цинізму Сергія, змусивши його знову гірко й зовсім безутішно розридатися на очах у сторонніх людей.
Потяглися найстрашніші, нестерпно довгі й болісні години томливого очікування в холодних, гулких коридорах хірургічного відділення. Сергій безупинно міряв кроками простір від великого вікна до важких дверей операційної, лякливо здригаючись від кожного випадкового нічного шереху. Він подумки торгувався зі смертю, пропонуючи натомість усі свої накопичені мільйони, успішні прибуткові бізнеси й розкішні автомобілі заради одного удару серця брата. У його запаленій пам’яті яскравими спалахами проносилися щасливі картини з далекого дитинства, коли вони з маленьким Іваном були цілком нерозлучні.
Він виразно згадав, як щиро обіцяв покійній матері завжди захищати молодшого братика від будь-яких життєвих негараздів і проблем. І ось тепер, замість надійної кам’яної опори, він сам ледь не став головною причиною загибелі найдорожчої людини на всьому білому світі. Ближче до холодного ранку за вікнами лікарні перестав лити тужливий дощ, поступаючись місцем несміливим променям прохолодного осіннього сонця. Червона сигнальна лампа над масивними дверима операційної раптом згасла, змусивши серце бізнесмена тривожно й болісно завмерти в грудях…
