Фатальна помилка автохама, який не знав, за якою адресою поспішали рятувальники
Наступної секунди джип здійснив небезпечний і цілком непередбачуваний ривок уперед. Величезна чорна машина грубо підрізала старенький реанімобіль, змушуючи Олександра вдарити по гальмах. Колеса швидкої жалібно зойкнули на мокрому асфальті, втрачаючи рятівне зчеплення з дорогою. Важкий медичний фургон небезпечно занесло в бік крутого кювету.
Олександр мертвою хваткою вчепився в кермо, намагаючись вирівняти траєкторію руху й уникнути катастрофи. Серце водія шалено калатало в грудях, мов загнаний у клітку птах. У салоні позаду пролунав глухий стукіт обладнання, що падало, і скрик переляканої Марії. Дівчина дивом утрималася на ногах, встигнувши накрити своїм тілом ноші з пораненим хлопцем.
Від різкого гальмування крапельниця небезпечно нахилилася, загрожуючи вирвати голку з вени Івана. Машина швидкої допомоги завмерла всього за кілька сантиметрів від глибокої багнючної ями на узбіччі. Олександр важко дихав, відчуваючи, як холодний піт струменить по його напруженій спині. Його руки зрадливо тремтіли від адреналіну, що обпікав кров.
Чорний позашляховик тим часом різко загальмував просто перед носом медичного автомобіля, повністю перекриваючи подальший шлях. Водій джипа явно не збирався просто так поїхати після своєї небезпечної витівки. Він хотів провчити тих, хто посмів затримати його на порожній трасі. Марія з жахом подивилася на монітор пацієнта, який почав видавати ще пронизливіші сигнали.
Стан Івана різко погіршився через раптовий струс і збій у подачі життєво важливих ліків. Дівчина гарячково намагалася відновити систему, проклинаючи того, хто влаштував це безумство на дорозі. Олександр крізь залите дощем лобове скло спостерігав, як відчиняються дверцята елітного позашляховика. Водій швидкої відчув, як усередині нього закипає глуха, первісна лють.
Вони втрачали дорогоцінні хвилини, які відділяли молодого бійця від неминучої загибелі. Із джипа вальяжно вибрався високий, міцно збудований чоловік у дорогій шкіряній куртці. Він навіть не спробував розкрити парасолю, ніби ця осіння злива була негідна його уваги. Його рухи випромінювали самовпевненість і цілковиту зневагу до навколишнього світу.
Незнайомець неквапливим, хазяйським кроком попрямував просто до водійських дверцят реанімобіля. Його обличчя було спотворене гримасою бридливості й відвертого роздратування. Здавалося, він щиро вірив, що має повне право вершити суд просто тут, посеред розбитої дороги. Олександр швидко озирнувся на Марію, яка самими губами прошепотіла йому благання не вплутуватися в конфлікт.
Водій швидкої чудово розумів, що зараз не час з’ясовувати стосунки з дорожніми хамами. Йому потрібно було просто об’їхати перешкоду й продовжити цей життєво важливий рейс. Але нахаба вже підійшов упритул і з силою вдарив кулаком по склу водійських дверцят. Удар був таким сильним, що старе вікно загрозливо задзвеніло у своїх розхитаних пазах…
