Фатальна помилка автохама, який не знав, за якою адресою поспішали рятувальники
Сергій, який уже перебував усередині салону, з глухим стогоном упав на коліна просто біля металевих ніжок каталки. Він схопився за голову, розриваючи тишу ночі гучним, майже звіриним виттям. Усі його величезні гроші, статус і вплив виявилися цілковито безпорадними в цій тісній машині. Зламаний чоловік безперервно ридав, благаючи брата не залишати його з цим тяжким гріхом.
Він спробував схопити безживну руку Івана, але Олександр жорстко відсторонив його назад. Медична бригада мовчки готувалася до другої, ще відчайдушнішої спроби реанімації. Марія швидко змахнула піт із чола, відчуваючи неймовірну втому в усьому тілі. Її тонкі руки нестерпно нили, але вона вперто продовжила качати грудну клітку.
Дівчина голосно рахувала вголос, і її голос дзвенів від неймовірної внутрішньої рішучості. Сергій раптом потягнувся вперед, благаючи дозволити йому допомогти в цьому важкому фізичному процесі. Його дорога куртка повністю забруднилася кров’ю й багнюкою, але це більше не мало значення. Він дивився на крихку медсестру очима, переповненими найчистішим, первісним благанням.
Фельдшерка завагалася на частку секунди, оцінюючи фізичну силу цього кремезного чоловіка. Вона стрімко втрачала енергію, а непрямий масаж вимагав колосальної м’язової витривалості. Дівчина мовчки кивнула, відступаючи на крок і запрошуючи ридаючого брата зайняти її місце. Сергій поклав свої тремтячі долоні точно туди, куди вказала втомлена Марія.
Він почав ритмічно тиснути на груди Івана, поки гарячі сльози безперервним потоком заливали його обличчя. З кожним сильним натисканням він фізично відчував усю крихкість людського життя під своїми руками. У цій людині, розчавленій горем, більше неможливо було впізнати недавнього агресивного лихача. Його обличчя сильно спотворилося від нестерпного душевного болю й найглибшого, щирого каяття.
Чоловік безупинно шепотів ім’я брата, ніби читав найважливішу молитву у своєму житті. Олександр знову зарядив медичний прилад, встановивши показники на максимальну потужність. Він дочекався, поки Сергій прибере руки, і знову приклав рятівні пластини. Гучний ляскіт електричного розряду луною відбився від металевих стінок швидкої допомоги.
Кілька болісно довгих секунд екран монітора залишався повним хаотичних сплесків. Сергій зовсім перестав дихати, відчуваючи, як його власне серце завмирає від моторошного страху. Потім на темному дисплеї раптом з’явився самотній, дуже слабкий зеленкуватий сплеск. Марія голосно ахнула, миттєво притиснувши пальці до сонної артерії пораненого бійця.
На екрані вималювалася друга нерівна лінія, за якою відразу ж пішла третя. Ритмічний писк повернувся в салон, слабкий, але безсумнівно свідчачи про повернення життя. Сергій без сил привалився до стінки фургона, закривши обличчя брудними, тремтячими долонями. Він заплакав навзрид, зовсім не соромлячись своєї щирої слабкості перед цілком чужими людьми.
Важкий камінь негайної провини трохи зрушився, хоча й далі безжально тиснув на груди. Марія твердо заявила, що пацієнт тимчасово стабільний, але їм необхідно негайно летіти до лікарні. Олександрові не треба було повторювати двічі, він уже стрімко біг до водійських дверцят. Чоловік застрибнув у кабіну, з силою грюкнувши дверима від завивання осіннього вітру…
