Гості на весіллі нічого не знали про сюрприз, захований під її спідницею, і лише пильний пес вчасно зрозумів: тут щось не так

Очевидно, що безжальний зловмисник обманом проник до службового приміщення салону або перехопив кур’єра дорогою. У нього було достатньо часу, щоб акуратно вшити смертоносний механізм у найглибші шари пишної спідниці. Ніхто з консультантів не здогадався перевірити масивний каркас перед видачею дорогого замовлення довірливій клієнтці.

Виття поліцейських сирен розірвало тривожну тишу заміського селища, змушуючи всіх присутніх здригнутися від несподіванки. На територію комплексу стрімко в’їхали кілька патрульних автомобілів із мигалками, перекриваючи всі можливі шляхи відступу. Озброєні правоохоронці в бронежилетах швидко оточили територію навколо покинутого біля входу весільного вбрання.

Граф увесь цей час не відходив від своєї господині, віддано охороняючи її спокій і тривожно вдивляючись у натовп. Розумний вівчар важко дихав, висолопивши язика, але його карі очі залишалися неймовірно зосередженими й уважними. Марина зарилася обличчям у жорстку шерсть собаки, тихо дякуючи своєму пухнастому рятівникові за виявлену пильність.

Літня мама нареченої сиділа неподалік на розкладному стільці, який дбайливо приніс хтось із офіціантів, що втікали. Жінка тихо плакала, притискаючи до грудей переляканого маленького онука, і не могла повірити в реальність цього кошмару. Розкішне свято, до якого родина готувалася довгі місяці, обернулося справжньою трагедією ще до початку офіційної церемонії.

Олександр не відриваючися дивився на поліцейських, що метушилися вдалині, і його вилиці нервово сіпалися від стримуваної люті. Він картатиме себе за те, що не зміг уберегти кохану жінку від цієї нестерпної психологічної тортури. Наречений поклявся собі, що знайде винуватця цього кошмару й змусить його відповісти за кожну пролиту сльозу Марини.

Один із патрульних підійшов до молодят, щоб поставити кілька уточнювальних запитань для складання первинного протоколу. Його обличчя залишалося суворим і непроникним, але в голосі чулося щире співчуття до постраждалих людей. Офіцер попросив докладно описати підозрілий предмет, який вони встигли розгледіти в розірваній тканині подолу.

Дівчина, запинаючись, розповіла про чорний згорток, різнокольорові дроти й зловісний червоний вогник, що блимав у центрі. При кожному сказаному слові її голос зрадницьки зривався, а руки починали тремтіти з новою, неконтрольованою силою. Поліцейський похмуро кивнув, щось швидко записав у свій блокнот і повідомив по рації про необхідність виклику вибухотехніків.

Очікування саперів здавалося неймовірно болісним випробуванням для всіх гостей, змушених стояти на безпечній відстані від ресторану. Люди тихо перемовлялися між собою, висуваючи найнеймовірніші здогади про особу таємничого й жорстокого терориста. Багато хто крадькома кидав співчутливі погляди на бліду наречену, яка мала цілком розбитий і спустошений вигляд.

Сонце й далі нещадно припікало, нагріваючи асфальт і змушуючи ошатних жінок страждати у своїх вечірніх сукнях. Святкова атмосфера безповоротно вивітрилася, поступившись місцем липкому страху й гнітючому відчуттю цілковитої безпорадності. Кожен розумів, що один необережний рух може спровокувати непоправну катастрофу, яка забере десятки невинних життів.

Марина раптом виразно усвідомила, що Віктор міг перебувати десь поблизу, щоб особисто спостерігати за своїм тріумфом. Ця людина завжди вирізнялася хворобливим марнославством і обожнювала насолоджуватися чужими стражданнями, яких сама ж і завдавала. Вона почала тривожно оглядати натовп роззяв, що зібрався за периметром оточення, намагаючись розгледіти знайомий силует.

Серце дівчини забилося в шаленому ритмі, коли серед дерев промайнула чоловіча постать у темній куртці. Незнайомець стояв надто далеко, щоб можна було розгледіти риси його обличчя, але його поза здавалася лячно знайомою. Чоловік не намагався підійти ближче чи дізнатися, що відбувається, він просто нерухомо спостерігав за загальною панікою.

Перш ніж наречена встигла сказати Олександрові про свої підозри, на паркування з вереском гальм влетіла спецмашина. Із броньованого фургона почали швидко вивантажуватися люди у важких захисних костюмах, що нагадували екіпірування космонавтів. Фахівці з розмінування негайно взялися до роботи, повільно й обережно наближаючись до покинутої сукні.

Натовп миттєво стих, затамувавши подих і боячись видати бодай найменший звук, здатний завадити професіоналам. У цій дзвінкій тиші було чути лише важке дихання відданого Графа й далекий шум машин, що проїжджали трасою. Сапер опустився навколішки перед білосніжною горою фатину й увімкнув потужний ліхтар, освітлюючи надра розірваної спідниці…