Материнське чуття не обдуриш: як одна деталь за сніданком розкрила правду про спадкоємця, що повернувся

Так.

І опис. Фотографії тіл і опис. Неприємна процедура, звісно. Чоловіка часто викликали на невпізнані тіла.

А вони були приблизно того віку, що й Антон? Так. А містом тим часом ходили чутки, що, можливо, з’явився маніяк, який полює на молоденьких хлопців. Але батьки не вірили в цю версію.

Версія, що це напав маніяк, малоймовірна, бо хлопець 1,80 метра, міцний. Це не найлегша жертва. Так, він не качок, але, тим не менш, дуже жилавий, рукостискання міцне.

За себе міг би постояти. Хоча там кажуть, проти лома нема прийому. Якщо три чи чотири людини нападають, то без спецпідготовки впоратися складно.

Чотири родини зниклих хлопців продовжували пошуки і чекали новин від слідства. І ось у січні 2002 року родині Ведерникових зателефонували з поліції й повідомили: ми знайшли вашого сина. Точніше, його тіло.

Батько Андрія тут же виїхав до міста. Далі йому доведеться пережити страшне випробування. Він побачить те, що залишилося від його сина, а зверху — дивний знак.

Мене викликали через рік і сказали: ми, кажуть, знайшли вашого сина. Я кажу, як, що це мій син? А ось, кажуть, зараз аналізи візьмемо.

І я привіз туди дружину, і в нас узяли кров. Але перш ніж кров брати, вони одразу мені сказали, що це ваш син. Я кажу, як так?

Без аналізів, без ДНК? Ось, кажуть, зараз зробимо ДНК, і це точно буде так. А насправді я в цих справах не розбираюся, що там дрібними цифрами написали.

В експертизі багато незрозумілих цифр. Але всі вони означають, що ДНК мами й тата Ведерникових збіглися з ДНК знайденого тіла. Здавалося б, на цьому все мало б закінчитися.

Але далі з’ясувалося жахливе. Виявляється, тіло виявили буквально наступного дня після зникнення Андрія. На околиці міста в покинутій будівлі була пожежа.

І там знайдено обгорілі останки. Я кажу, як він помер?