Неочікуваний фінал одного родинного конфлікту через квадратні метри
Лариса, тремтячи від страху, квапливо скинула халат, залишившись у вузьких джинсах і тонкій кофтинці. Потім боязко потяглася до свого рожевого чемодана.
— І горнятко моє на місце постав. І чужий сир не доїдай, — бридливо додала Катя.
Лариса слухняно поставила горнятко, підхопила свій гламурний рожевий чемодан і боком, втискаючись у стіни, рушила до виходу. Повз тріумфальну Тамару Іванівну. Повз озброєну ополоником Людмилу. Повз третю сусідку, яка проводжала її сканувальним поглядом, явно до найменших дрібниць запам’ятовуючи обличчя для майбутніх дворових пліток. Вхідні двері за Ларисою нарешті зачинилися.
— Любове Анатоліївно, — карбуючи кожне слово, звернулася Катя до свекрухи. — Збирайте свої речі. У вас є рівно година часу, після чого я викликаю майстра й повністю міняю всі замки в дверях. Як працюють документи, вам доступно пояснить будь-який юрист або нотаріус, якщо самі прочитати не спроможні. І рієлтора свого кишенькового теж попередьте, щоб він тут більше не світився. А то наступного разу я йому популярно поясню за допомогою поліції, куди саме йому треба йти.
— Катю… — жалюгідно прохрипіла свекруха. — Ти… ти не посмієш так зі мною вчинити.
— Посмію. Я тепер усе смію.
Катя повільно повернулася до чоловіка.
— Колю, ми з тобою разом більше не живемо. Ти цей вибір зробив сам, сьогодні вранці, рівно о 9:47. Збирай свою зубну щітку, свої шкарпетки й давай теж на вихід.
— Катю, зачекай, ну не рубай з плеча! Ми ж дорослі люди, ми можемо нормально поговорити!
— Ми вже все обговорили через мову твоїх документів. Розмову закінчено.
Коля важко підвівся з пуфика й поплентався до кімнати. Звідти долинули звуки зборів: він раз у раз щось упускав, тихо матюкався, піднімав і знову впускав. Сусідки, що стовпилися у дверях, багатозначно переглядалися й неголосно перешіптувалися. Тамара Іванівна так і взагалі світилася від щастя. Такого ексклюзивного матеріалу для обговорень їй тепер вистачить щонайменше на місяць уперед.
Катя спокійно пройшла до спальні. Відчинила свою шафу, дістала особисту косметичку, теку з документами, робочий ноутбук і заповітну скриньку з бабусиними старовинними прикрасами. Акуратно склала все це в об’ємну сумку й підійшла до вікна…
