Несподіваний фінал одного екстреного візиту до клініки

— не зрозуміла Лєна.

— Оці самі незрозумілі й незбагненні події з хворобою твого чоловіка, які стають дедалі тривожнішими, — серйозно сказала Кіра. — Ти пам’ятаєш наш літній корпоратив?

Олена згадала той вечір. Вона вже кілька хвилин сиділа поруч із чоловіком, дивлячись на його красивий і мужній профіль. Розслаблений Євген зовсім не відчував насмішкуватого погляду дружини. Його увага була поглинута молоденькими колегами в коротеньких спідничках на танцполі.

Власниці струнких фігурок і довгих ніг після добрячого узливання щосили намагалися показати, хто з них граційніше танцює. Корпоратив був у самому розпалі. Євген на якийсь час просто випав із реальності. Забув, що сьогодні він із дружиною.

Вони працювали в одній компанії, але зазвичай його дружина не ходила на гучні свята. Знала, що починаються вони благопристойно, а от закінчуються так, що часом після святкування деякі співробітники тижнями не наважуються глянути в очі колегам. Їй зовсім не хотілося знати, що цьому передувало.

Корпоративів вона не любила, але чоловікові ніколи не перешкоджала в бажанні розслабитися з улюбленими колегами. Цього разу рішення Олени відвідати саме це свято не було випадковим. Кіра майже тиждень умовляла її прийти на корпоратив.

Перед цим між ними відбулася коротенька розмова, яка спочатку здалася Олені невинною, але потім змусила її замислитися. Того дня Олена була завалена складною й терміновою роботою. Вона перевіряла проєкт контракту, який належало найближчими днями укласти з підрядником. Втомившись, вийшла в хол офісу, щоб узяти каву в автоматі, і саме в ту мить туди ж підійшла Кіра. Олена відразу зрозуміла, що Кіра не в настрої.

— Мені здається, чи ти не в дусі? — співчутливо спитала Олена. — Допомога не потрібна?

Жінка була впевнена, що якщо в Кіри щось не ладиться, то це неодмінно має бути пов’язано з роботою. Але подруга якимось дивним поглядом подивилася на неї й відповіла тоном, що не віщував нічого доброго:

— Лєно, ти мене вибач, але хочу тобі дещо неприємне сказати.

— Давай, тільки швидко, — відповіла Олена, думаючи, що йтиметься про якусь помилку в договорах чи прорахунки під час переговорів із клієнтами.

— Лєночко, чутки ходять давно, та я ніколи не звертала на них уваги, точніше, не вірила їм. Але от зараз знаю, що це не просто чутки. Твій чоловік серйозно захопився Кариною, секретаркою боса.

Олена здивовано глянула на подругу.

— Дурниці й плітки, — спокійно сказала вона. — Замолоду Женька був ловеласом, але коли одружився й став батьком, схаменувся. Я в ньому впевнена.

Кіра не стала наполягати, зрозуміла: подруга нічого не хоче знати про походеньки чоловіка. Ну а раз не хоче, вона розповідати ні про що й не буде. Але ближче до дати корпоратива Олена все-таки вирішила перевірити, чи є хоч частка правди у словах Кіри. Вона завжди вірила подрузі й розуміла, що просто так та не стала б переказувати їй плітки про чоловіка.

І от тепер Олена сиділа поруч із чоловіком за столом і з усмішкою спостерігала, як той милується своїми молодими колегами на танцполі. Але Карини серед тих, хто танцював, не було. Олена обвела поглядом столики, за якими розташувалися працівники компанії, і побачила Карину. Та сиділа за одним столом зі своїм босом і його дружиною.

Євген, як і раніше, не відривав очей від танцполу. Олена поставила на носок туфлі чоловіка гострий підбор своєї туфельки.

— Лєн, ти з глузду з’їхала? — намагаючись перекричати оглушливу музику, скрикнув він, повертаючись до дружини.

— Ти вже пів години витріщаєшся, не набридло? — з роздратуванням, дивлячись на чоловіка, спитала жінка.

— Знову двадцять п’ять, — невдоволено відгукнувся чоловік. — Що, вже й подивитися не можна? Піду провітрюся.

Євген встав із-за столу й пішов у бік фоє. Олена втомлено дивилася йому вслід. Її стомила гуркотлива музика, надто гучний сміх напідпитку колег і неприродно веселий голос ведучого. Вона вже дві години на святі, але не помітила нічого тривожного в поведінці Євгена й Карини.

До її столика підійшла усміхнена подруга Кіра, присіла на вільний стілець.

— Причаїлися, — упевнено сказала Кіра. — Якби тебе сьогодні тут не було, Женя й Карина поводилися б зовсім інакше.

— А може, тобі здалося?