Несподіваний фінал одного шлюбу з розрахунку
— Так, просто зараз.
Він поклав слухавку. «Це сьогодні», — промайнуло в голові. Тижнями він готувався до цього моменту, прокручуючи в голові можливі сценарії, і тепер, коли він настав, усі репетиції виявилися марними. Тарас поправив сорочку, перевірив ґудзики і рушив мармуровим коридором, який ніколи раніше не здавався таким довгим. Босі ноги майже не видавали звуку на холодній підлозі. «Вірність», — повторював він подумки. Він пообіцяв бути чесним чоловіком, що б це не означало в їхньому союзі.
Двері до головної спальні пані Мар’ям були прочинені, зі щілини лилося тепле світло й тягнуло ароматом сандалу. Тарас постукав, хоча знав, що на нього чекають.
— Заходь.
Спальня пані Мар’ям виявилася не такою, якою він її уявляв. Замість розкішного ліжка під балдахіном і дзеркал у позолочених рамах тут панувала стримана елегантність. Світлі стіни, мінімум меблів, величезне вікно з видом на нічну Доху. Але найголовніше — господиня сиділа не в ліжку, а в оксамитовому кріслі біля вікна, повністю вдягнена в просту туніку кольору слонової кістки, волосся було прикрите легким шарфом. На низькому столику перед нею лежав старий Коран у потертому шкіряному переплеті.
— Сідай. — Вона кивнула на крісло навпроти.
Тарас опустився на край сидіння, не знаючи, куди подіти руки. Мовчання затягувалося.
— Ти знаєш, чому я обрала релігійний шлюб? — спитала вона нарешті, не зводячи очей зі священної книги. — Могла б просто найняти тебе, оформити трудовий договір, платити зарплату. Було б простіше.
— Ви сказали, що лише чоловік може представляти ваші інтереси.
— Так, я так сказала. Але це не вся правда.
Вона підвела голову, і Тарас побачив у її очах не владну пиху катарської аристократки, а щось зовсім інше.
— Утому і біль, що накопичувалися роками. Після аварії я втратила не лише руки, Тарасе. Я втратила світ. Родина, моя власна родина, почала бачити в мені лише зламану річ, яка досі приносить гроші. Ти розумієш? Для них я не Мар’ям, не жінка з душею і серцем. Я інвестиційний портфель із протезами.
— Пані…