Повернувшись із роботи, жінка попросила сина вийти. Але його несподіване «Я вже бачив» змусило її насторожитися
На роботі ставало гірше. Борис Олександрович Савчук викликав його після зірваного дзвінка із замовником. «За тиждень ти двічі переплутав матеріали й запізнився на презентацію».
«Мені байдуже до твого особистого життя, доки воно не б’є по агенції. Ще одна така історія — зніму тебе з великого клієнта».
Андрій вийшов із кабінету злий. Марина сиділа за столом і листувалася в телефоні. «Увечері побачимося?» — «Не можу».
«Чому?» — «Зайнята». — «Чим?» Вона підвела очі. «Я тепер маю звітувати?» — «Просто спитав».
«То я просто відповіла». Цього дня до агенції приїхав Євген Сергійович Мельник, давній друг Андрія. Він обговорював рекламну кампанію своєї фірми.
Саме Євген раніше кілька разів прикривав Андрія перед Оксаною, підтверджуючи вигадані пізні зустрічі. Тепер він ляснув приятеля по плечу. «Вигляд у тебе як після бійки».
«Майже». — «Через Марину?» — «Потім розповім». Євген пішов до переговорної.
Марина вела його проєкт і заходила туди з документами. Андрій намагався не звертати уваги. Після закінчення робочого дня він побачив їх біля виходу.
Євген допоміг Марині вдягти пальто. Вона сказала щось упівголоса й засміялася. Вони вийшли разом.
Андрій підійшов до вікна. Біля ґанку стояла машина друга. Марина сіла поруч із водієм.
Андрій набрав її номер. Вона подивилася на екран свого телефона й відхилила виклик. За кілька секунд автомобіль рушив.
На дисплеї з’явилося повідомлення: «Сьогодні не чекай. Я попереджала, що зайнята».
Андрій перечитав його двічі. Потім підвів голову й побачив, як машина Євгена зникає за поворотом. Наступного дня Андрій прийшов до агенції раніше за всіх.
Він майже не спав. Уночі Марина не відповідала на дзвінки, а Євген надіслав коротке повідомлення: «Поговоримо завтра».
Ця фраза дратувала сильніше за мовчання. Коли Марина з’явилася в офісі, Андрій перегородив їй дорогу до кабінету. «Нам треба поговорити».
«Не зараз». — «Зараз». Вона озирнулася на співробітників.
«Відійди». — «Ти вчора була з Євгеном». — «Була».
«Де?» Марина втомлено подивилася на нього. «Ти серйозно збираєшся влаштовувати допит посеред офісу?» — «Я поставив запитання». — «А я не зобов’язана звітувати».
Андрій знизив голос. «Ти півтора року вимагала, щоб я розлучився». — «Я нічого не вимагала».
«Ти казала, що ми будемо разом». — «Ми зустрічалися. Це різні речі».
Він ніби не відразу зрозумів сенс. «Отже, поки в мене був великий дім, машина, гроші на ресторани й подарунки, тебе все влаштовувало». — «Не починай».
«А тепер однокімнатна квартира тобі замала». Марина наблизилася до нього. «Знаєш, що змінилося? Раніше ти приїжджав до мене задоволений і впевнений».
«Тепер кожна розмова — про розлучення, аліменти, Оксану, квартиру, гроші. Ти почав вимагати, щоб я негайно замінила тобі сім’ю». — «Бо через тебе я її втратив».
«Знову через мене? Ти зраджував дружині з власної волі. Брехав синові сам. Камери вимикав теж сам».
«Не роби мене відповідальною за свої вчинки». Андрій відсахнувся. «А Євген?» — «Мені з ним добре».
«Він мій друг». — «Було б дивно чути від тебе лекцію про вірність». Ця фраза вдарила точніше за ляпас.
У цей момент із переговорної вийшов Євген. Побачивши їх, він підійшов. «Андрію, ходімо надвір».
«Боïшся тут дістати по пиці?» — «Я не збираюся битися». На парковці Андрій одразу накинувся: «Ти знав про Марину все».
«Знав». — «Я тобі довіряв». — «А Оксана тобі?» Андрій замовк.
Євген продовжив: «Ти багато місяців розповідав мені, що маєш право жити як хочеш. Що сім’я тебе обмежує».
«Що головне — почуття. Чому тепер твої правила тобі не подобаються?» — «Ти спеціально поліз до неї?» — «Ні. Ми почали спілкуватися по проєкту».
«Потім зустрілися після роботи». — «І ти вважаєш це нормальним?» — «Не знаю. Але я точно не обіцяв Марині одружитися».
Андрій подивився на нього. «Вона знає?» — «Тепер знає». — «Тобто ви обоє просто вирішили познущатися з мене?» — «Ніхто довкола тебе життя не будує, Андрію».
«Звикай». Він пішов. Андрій повернувся в агенцію злий і розбитий…
