Повернувшись із роботи, жінка попросила сина вийти. Але його несподіване «Я вже бачив» змусило її насторожитися

За годину мав початися відеодзвінок із великим замовником. Він переплутав остаточні розрахунки з чернетками й надіслав клієнтові стару версію пропозиції. Борис Олександрович Савчук викликав його після наради.

«Я попереджав». — «Виправлю». — «Уже виправляють інші».

«Борисе Олександровичу…» — «З проєкту тебе знімаю. Клієнта передаю іншому менеджерові». Андрій зблід.

«Це через Марину?» — «Це через твої помилки. З ким ти зустрічаєшся після роботи, мене не стосується. Але за останні тижні ти став людиною, якій не можна довірити важливий контракт». Втрата проєкту означала і втрату великої премії, на яку Андрій розраховував після розлучення.

Увечері він повернувся до однокімнатної квартири. Новий диван, великий телевізор і звільнені полиці тепер здавалися насмішкою. Марина більше не приїхала.

За кілька днів вона написала: «Давай закінчимо. Нам обом так буде краще».

Андрій набрав її номер. Вона відповіла лише з третього разу. «Ти з Євгеном?» — «Іноді зустрічаємося».

«Переїдеш до нього?» Марина засміялася. «Ні. І він мене не кличе».

«Отже, поміняла одного тимчасового чоловіка на іншого?» — «Можливо. Тільки тепер я хоча б розумію правило». Вона відключилася.

Андрій уперше відчув себе на місці Оксани. За два місяці їхній шлюб було розірвано. Майнові питання вдалося врегулювати без затяжної війни.

Заміський будинок Миколи Петровича навіть не входив до складу спільного майна подружжя. Дошлюбна квартира Андрія залишилася за ним. Спільні заощадження поділили.

Автомобіль отримала Оксана, компенсувавши колишньому чоловікові належну частку. Аліменти на Кирила оформили офіційно. Андрій підписав угоду про місце проживання сина з матір’ю та про погоджений порядок зустрічей…