Повернувся з ВІЙНИ, а вдома виявилося страшніше, ніж на війні
Куля зі свистом пробила дверний одвірок, обсипавши змарніле обличчя ветерана дрібною бетонною крихтою й сірим пилом. Боєць не став зволікати, використовуючи ефект несподіванки й відточені рефлекси безжального окопного бою. Він різко скоротив дистанцію, завдаючи нищівного удару руків’ям трофейного ножа просто в горло бандитові з пістолетом.
Ігор Шевчук хрипко закашлявся, випустивши зброю, яка глухо впала на пухнастий килим у спальні. Але тріумф Максима тривав лише коротку мить, поки другий нападник не оговтався від несподіваного шоку. Кремезний чоловік із ножем кинувся на пораненого солдата, цілячи гострим лезом просто в незахищений живіт.
Максим спробував заблокувати смертельний випад лівою рукою, але гострий спалах болю паралізував травмоване плече. Важкий кулак супротивника обрушився на його поранену ключицю, змусивши навколишній світ перед очима різко потьмяніти. Ветеран із тяжким стогоном осів на холодну підлогу, відчуваючи в роті солонуватий присмак власної гарячої крові.
Анна несамовито закричала, намагаючись кинутися на допомогу чоловікові, що стікав кров’ю, але бандит грубо відкинув її до стіни. Маленький Денис забився під ліжко, щільно затуливши вуха руками й беззвучно ридаючи від всепоглинаючого дитячого жаху. Ігор Шевчук, болісно потираючи забите горло, повільно підійшов до поваленого Максима з обличчям, спотвореним лютою злобою.
«А ти прудкий, як на поламаного недобитка з цих клятих бахмутських окопів», — прохрипів корумпований чиновник, зневажливо спльовуючи на підлогу. «Але твоя жалюгідна бравада абсолютно нічого не змінить, бо за документами ти вже давно гниєш у сирій землі». Шевчук жорстоко копнув Максима важким черевиком під ребра, змусивши солдата скорчитися від нового нападу задушливого, пронизливого болю.
Максим важко сплюнув кров, намагаючись сфокусувати затуманений погляд на самовдоволеному обличчі свого цинічного мучителя. «Що вам треба від моєї ні в чому не винної родини, мразото?» — проричав він, відчуваючи, як безсила лють випалює його зсередини. Шевчук розсміявся холодним, металевим сміхом, що моторошним луною відбився від стін розгромленої спальні.
«Твоя благовірна виявилася надто наївною дурепою, вирішивши зібрати величезні волонтерські гроші на дрони для вашої бригади». «Вона залучила майже три мільйони гривень пожертв, які зараз дуже потрібні правильним людям у цьому сірому місті». «А щоб уникнути зайвих запитань від правоохоронців, ми просто перевели тебе до списків безвісти зниклих, синочку».
Пазл у гудячій голові Максима почав складатися в жахливу картину тотальної зради й глибокої тилової корупції. Поки його відважні побратими віддавали життя на фронті, ці стерв’ятники безсоромно наживалися на найсвятішому. Вони безжально грабували волонтерів, цинічно залякували жінок і дітей, прикриваючись високими зв’язками у владних кабінетах.
«Ми запропонували Анні винятково хороший вибір: вона тихо віддає нам гроші фонду й цю квартиру, а ми лишаємо її в спокої». «Інакше ми б легко знайшли в неї вдома пару кілограмів наркотиків або незареєстровану військову зброю». «Твій хлопчик, що плаче, негайно вирушив би до притулку, а твоя красуня-дружина сіла б років на десять до суворої колонії».
Серце Максима буквально обливалося кров’ю від болісного усвідомлення того, через яке безпросвітне пекло пройшла його дружина в цілковитій самотності. Виття сирен, регулярні нічні обстріли, виснажливий збір допомоги — і все це під постійним пресингом безжальних перевертнів. Він відчайдушно спробував спертися на здорову руку, щоб знову сліпим кидком атакувати цього усміхненого монстра в дорогому костюмі.
Але другий бандит жорстоко наступив усією вагою на його поранене плече, намертво пришпиливши солдата до паркету. Біль виявився настільки всепоглинаючим, що Максим ледь не знепритомнів, стискаючи зуби до гучного, моторошного скреготу. Анна благально дивилася на пошматованого чоловіка, а по її неприродно блідих щоках безперервним потоком текли гіркі, солоні сльози…
