Сюрприз, який записала прихована камера в моїй вітальні

Альбіна ніяково відповіла, що наречений зараз змінює обладнання в офісі, тому дуже зайнятий.

— Ти впевнена? — спитав Андрій. За його поглядом Альбіна зрозуміла, що він щось знає про Олега і, схоже, щось не дуже добре. Але Альбіні так не хотілося чути про свого коханого погане.

Вона так боялася в ньому розчаруватися, що тут же перевела розмову на іншу тему. Андрій зрозумів її й не став наполягати на відповіді. У суботу вранці нарешті зателефонував Олег.

Він сказав, що закінчив усі справи у своїх комп’ютерних салонах і в неділю прийде до Альбіни. Вона зраділа. Дуже переживала весь цей час, поки він був недоступний.

А виявилося, що просто був дуже зайнятий. Вимикав телефон. У Альбіни теж траплялися такі дні, що часом навіть пообідати не виходило, не те що викроїти час для телефонної розмови.

Тому вона знала, що в бізнесі таке можливо. Вирішила, що коли проведе маму й сестру з нареченим, залишить Олега в себе. І вони відверто поговорять про їхнє майбутнє.

Увечері в суботу приїхала Антоніна Петрівна. Альбіна зустріла її на вокзалі й довезла додому.

— І все-таки, Алько, ти невиправна, — милуючись гарним шкіряним салоном автомобіля, сказала мати. — Живеш як королева, а ж у тебе є сім’я, мати, сестра.

— Була б ти доброю, усі свої гроші порівну ділила б на трьох. А так — усе собі гребеш.

Ще тиждень тому ці слова до сліз образили б і засмутили Альбіну. Але не сьогодні.

Вона вже почала вживатися в нову роль, у роль нелюбимої родички, яка нічого й нікому не винна.

— Мамо, ти мені краще про Світланиного нареченого розкажи, — попросила донька. — А то грошей на весілля в мене просить, а нареченого від мене приховує.

— А немає ніяких секретів, — охоче сказала мати. — Світочка ж у нас гарна, весела, тож із нареченими в неї проблем бути не може. Знайшла собі багатого, красивого.

— Він її дуже любить, балує. Усе, як і має бути в добрій сім’ї.

Альбіна не стала говорити матері, що в нареченого на весілля немає грошей. Нехай Світа сама їй про це повідає.

У неділю у великій вітальні Альбіна й Антоніна Петрівна накрили святковий стіл. У гості чекали Олега та Світу з нареченим. Але раніше за всіх несподівано прийшов Андрій.

Він знав, що сьогодні сестра Альбіни представить родині свого нареченого, але прийшов не заради цього. Улучивши мить, шепнув Альбіні, що сьогодні все їй розповість. Жінка занепокоїлася.

Але Андрій заспокоїв її, сказавши, що все, що не робиться, робиться на краще. Альбіна не зрозуміла сенсу цієї фрази, але трохи заспокоїлася. Незабаром прийшов Олег із двома букетами квітів для Альбіни та її мами.

Залицяльник старшої доньки не надто цікавив Антоніну Петрівну. Вона з нетерпінням чекала Світочку та її нареченого. Але коли за кілька хвилин ті зайшли до кімнати, Антоніна Петрівна розчаровано відвернулася до вікна.

Вона навіть дивитися не могла на нареченого своєї доньки. Він був невисокий, начебто симпатичний, із гарною борідкою й вусами, з густою шевелюрою. Був одягнений у дорогий костюм.

Його чорні очі уважно дивилися на гостей з-за окулярів у золотій оправі. Але він був мало не на голову нижчий за Світу. Ну що це за пара?

Антоніна Петрівна не могла зрозуміти свою красуню-доньку. Невже вона не могла знайти хлопця собі до пари?