Сюрприз, який записала прихована камера в моїй вітальні

— Знайомтеся, — чарівна усмішка засяяла на обличчі Світлани. — Це мій наречений Валерій.

Валерій нахилив голову й недбало кивнув усім присутнім. Після цього Світа представила нареченому всіх присутніх. Не знала вона тільки Андрія, тому йому довелося представитися самому.

— Андрій Лісовський, — сказав він, потискаючи по черзі руки всім чоловікам.

Альбіна запросила всіх до столу, і несподівано для присутніх перший тост вирішив виголосити Андрій. Коли чарки й келихи були наповнені, він сказав:

— А тепер, дорогі гості й панове, давайте познайомимося ще раз.

Альбіна неприємно здивувалася, побачивши, як злякалися Олег і Валерій, як зблідла Світлана. Тільки Антоніна Петрівна з цікавістю чекала, що далі скаже Андрій. Той не змусив себе довго чекати.

— Дозвольте представити вам Валерія Панкратова, — він указав на чоловіка, якого Світа називала своїм нареченим. — Це відомий кишеньковий злодій Панкрат.

— Як це кишеньковий злодій? — грізно подивилася на нареченого Антоніна Петрівна.

— Саме так, — підтвердив Андрій. — Ця людина тричі сиділа у в’язниці, щоправда, строки завжди отримувала невеликі.

— Ну, знаєте, — образився Валерій Панкратов, підводячись із місця, — я не збираюся залишатися серед людей, які говорять про мене такі гидоти.

Він хотів піти, але Андрій різко всадовив його на місце й неголосно шепнув йому на вухо:

— Щойно вийдеш звідси, тебе там візьмуть.

Валерій притих, а Андрій перевів погляд на Олега й сказав:

— Дозвольте представити ще одну людину. Олег Панкратов, рідний брат і натхненник усіх злочинів свого молодшого брата.

— Як? — зблідла Альбіна, дивлячись на Андрія. — Я тобі не вірю, цього не може бути.

Але Андрій тільки співчутливо подивився на неї й додав, що злочинна діяльність — це не найстрашніше, про що вона дізнається сьогодні. Найнеприємніше для Альбіни полягає в тому, що Олег — справжній наречений Світлани. Просто вони вирішили приховати цей факт від неї, доки Альбіна не дасть три мільйони на весілля.

— Не може бути, — розгублено прошепотіла Альбіна.

Вона відмовлялася вірити словам Андрія, але він витяг копію заяви до бюро реєстрації шлюбів. На заяві стояли підписи Олега й Світи.

— Але як? — Альбіна нічого не розуміла. По щоках текли сльози. — Навіщо ви брехали? Чому приховували від мене правду?

Андрій погладив Альбіну по плечу, зробив коротку паузу, щоб вона отямилася, і сказав: