Сюрприз, який записала прихована камера в моїй вітальні
— Якщо так, то він дуже схожий на людину, яка вийшла з мого під’їзду, коли я бачила той дивний силует у вікні.
— Це він і є, — впевнено заявив Андрій. — Ну, не питай ні про що. Поки сам усього не з’ясую, нічого тобі не скажу. Думаю, до вихідних зможу зібрати всю потрібну інформацію.
Альбіна подякувала Андрієві, провела його з кабінету й подумала, що ці вихідні видадуться в неї дуже непростими. На неділю був намічений приїзд мами й знайомство з нареченим Світи. Жінка навіть не знала, що для неї важливіше — весілля сестри чи новини про людей, які так уперто змушують її нервувати.
Увечері, коли Альбіна повернулася додому, кошмар повторився. Журнальний столик і два крісла, які стояли у вітальні біля високого панорамного вікна, тепер стояли просто посеред кімнати. Вона їх ніколи так не ставила.
Альбіна в паніці кинулася до монітора, щоб подивитися запис відеокамер, але на екрані нічого не було. Запанікувавши від цього ще дужче, Аля почала телефонувати Андрієві й з жахом розповідати про перестановку меблів у вітальні. Замовкнувши, почула його винуватий голос.
«Альбіно, ти мене пробач, але я навмисне відключив твій телефон від зображення з камер. Я здогадувався, що в тебе буде істерична реакція, якщо ти там когось стороннього побачиш. Але ти не переживай, у мене все під контролем».
«Я знаю, хто це був. І я знаю, що зараз цієї людини в тебе більше немає».
«Але мені страшно», — ледь не плачучи сказала Альбіна. «Ти розумієш, мені просто страшно. Я телефонувала Олегові, але він недоступний».
«Мабуть, зовсім зі своїми комп’ютерами закрутився. Я зовсім сама».
«Хочеш, я до тебе приїду?» — запросто спитав Андрій.
«Справді?» — зраділа Альбіна. «Приїжджай, а то я вже думала до готелю поїхати на ніч».
Чоловік швидко зібрався й незабаром із тортом приїхав до Альбіни. Він одразу попередив її, що повної інформації поки що немає, тому все розповість тільки тоді, коли знатиме все. Останні дні вимотали Альбіну.
Вона дуже втомлювалася на роботі, не могла як слід виспатися вдома, та й родичі втомили її своїми проблемами. Жінка відчувала, що готова заснути просто за столом. Андрій побачив це й відправив її спати, а сам вирішив попрацювати з камерами. Встановив їх трохи інакше.
Уранці Альбіна прокинулася з ясною головою й абсолютно спокійна. Присутність Андрія діяла на неї не тільки заспокійливо, а й вселяла впевненість у тому, що зовсім скоро таємниця, яка її мучить, буде розкрита. Приготувавши легкий сніданок, вона запросила Андрія до столу.
Наминаючи смачний омлет, чоловік спитав:
— Ти так і не розповіла Олегові про своїх непроханих гостей?
