Я застала майбутню свекруху у власній квартирі вже після першого ж побачення й одразу зрозуміла, що знайомство буде незвичайним

— Ну все, Оксаночко, врятований.

Денис ступив на кухню, широко й безглуздо всміхаючись.

— Дякую за чудовий вечір. Зідзвонимося?

— Ага, спишемося.

Оксана виставила гостя на сходовий майданчик, клацнула засувкою й притулилася чолом до прохолодного металу дверей. Усередині шкребло якесь дивне відчуття, ніби вона випадково вступила в калюжу в нових туфлях.

Наступного ранку будильник безжально вирвав Оксану зі сну о шостій.

Вона працювала старшою пекаркою в популярній сімейній кондитерській на іншому кінці міста. Професія вимагала ранніх підйомів, міцних нервів і постійного перебування на ногах. Збираючись нашвидкуруч, вона машинально ковзнула поглядом по тумбочці в передпокої.

Гачок був порожній.

«Мабуть, у сумку вчора сунула, коли телефон діставала», — майнуло в голові.

Шукати пропажу часу не було. Оксана підхопила основну в’язку, замкнула двері й помчала до метро, навіть не підозрюючи, який механізм абсурду вже запущено на іншому кінці міста…