Я застала майбутню свекруху у власній квартирі вже після першого ж побачення й одразу зрозуміла, що знайомство буде незвичайним

Тим часом у типовій панельній багатоповерхівці спального району життя вирувало на повну.

Галина Іванівна, жінка поважних габаритів і залізобетонних переконань, стояла посеред своєї вітальні й захоплено пакувала речі в об’ємні господарські сумки в чорно-білу клітинку. Її обличчя, обрамлене дрібними завитками після хімічної завивки, сяяло від передчуття. Галина Іванівна жила за простим принципом.

Якщо щось можна отримати задарма, це треба брати негайно, поки не передумали.

У кріслі, розвалившись і ліниво гортаючи стрічку новин у телефоні, сидів Денис.

— Мам, ну ти певна, що саме сьогодні треба? — Він позіхнув, почухуючи живіт.

— Я ж тільки вчора в неї був. Може, хоч пару побачень іще почекаємо? Для годиться.

Галина Іванівна різко обернулася.

У її руках загрозливо блиснув сотейник з антипригарним покриттям, який вона збиралася покласти поверх постільної білизни.

— Дениску! — Жінка вперла руки в круті боки. — Ти що, зовсім життя не тямиш? Дівка з квартирою, ремонт свіжий. Її соцмережі я ще вночі переглянула. Не бідує, готує, по кафешках ходить. Значить, гроші водяться. Таку пташку треба хапати за хвіст одразу, поки інші не налетіли.

— І ти просто так до неї завалишся?

— Не завалюся, а почну вити сімейне гніздо. — Мати повчально підняла палець. — Ти ж мені ключ приніс?

— Приніс.

— Дублікат зранку зробив?

— Зробив.

— От і мовчи. Поки вона на своїй роботі спину гне, я все огляну, свої порядки наведу. Вечерю приготую. Вона прийде, а тут затишок. Мати майбутнього чоловіка зустрічає. Вона від щастя й розтане.

Денис знизав плечима.

Ідея матері здавалася йому цілком робочою. Навіщо платити за оренду чи тіснитися в двокімнатці, якщо можна переїхати на готову площу? До симпатичної жінки, якій він явно сподобався. Ну, принаймні, він сам у це щиро вірив…