Як два келихи шампанського назавжди змінили моє сімейне життя
Олексій же випив значно більше. Його щоки злегка порожевіли від алкоголю, а очі грайливо заблищали. Він розповідав кумедну історію з університету, голосно сміявся й активно жестикулював руками.
Ольга уважно слухала чоловіка й кивала, але думками була дуже далеко звідси. А вранці все зрозумієш. Що саме вона має зрозуміти зі світанком?
Що цілком випадкова стара була на сто відсотків права? Чи що все це — просто її власна дурна параноя? Після смачної вечері вони розслаблено перейшли до вітальні.
Олексій увімкнув тиху, романтичну музику — ту саму, під яку вони танцювали на весіллі. Він галантно простягнув їй руку. «Потанцюємо, моя прекрасна дружинонько?»
Ольга мовчки встала з дивана. Його міцні руки м’яко обійняли її за талію, а її долоні лягли йому на плечі. Вони повільно кружляли затишною кімнатою, ледь переступаючи ногами в такт мелодії.
Від нього приємно пахло дорогим алкоголем, парфумом і чимось дуже рідним. Ольга заплющила очі й спробувала цілком розчинитися в цій миті. Але моторошні слова дивної ворожки вперто не відпускали її розум.
«Ти сьогодні якась надто тиха», — прошепотів Олексій їй на вухо. «Усе гаразд. Просто трохи втомилася за день, — відповіла вона, притискаючись до нього ще ближче. — І я дуже щаслива».
Він ніжно поцілував дружину в маківку. «Я теж безмежно щасливий. Знаєш, Олю, я іноді думаю, як мені неймовірно пощастило, що ти тоді погодилася».
«Я дуже боявся, що ти вибереш когось яскравішого й успішнішого». «Який же ти дурненький! — щиро всміхнулася вона. — Ти і є найяскравіший чоловік на всьому світі».
Вони лягли спати доволі пізно. Олексій заснув майже одразу, лагідно обійнявши її зі спини, як робив це завжди. Його дихання було глибоке, рівне й тепле.
Ольга лежала з розплющеними очима, задумливо й напружено дивлячись у стелю. Келихи так і лишилися стояти на кухонному столі, бо вона не стала їх мити. Нехай стоять там недоторкані до самого ранку.
Ніч тяглася болісно повільно. Кожен найменший шерех у тихій квартирі здавався їй підозрілим. Вона раз у раз прислухалася до спокійного дихання чоловіка.
Раптом воно різко стане уривчастим? Раптом він прокинеться й почне скаржитися на раптову нудоту? Але нічого подібного в темряві не відбувалося.
Олексій спав цілком спокійно, іноді навіть безтурботно всміхаючись уві сні. Близько третьої години ночі Ольга все-таки провалилася в дрімоту. Її короткий сон був дуже тривожним і рваним.
Їй знову снилася та сама загадкова ворожка на вечірньому бульварі. Тільки тепер жінка не шепотіла, а голосно кричала, простягаючи до неї кострубаті руки. «Поміняй келихи! Обов’язково поміняй!»
Прокинулася вона від того, що Олексій неспокійно заворушився й поворухнувся. Було вже зовсім світло. Настінний годинник показував самий початок восьмої ранку.
Він важко сів на ліжку, з силою потираючи скроні. «Голова чомусь трохи паморочиться, — пробурмотів він хрипким голосом. — Перебрав учора, мабуть, хоча випив не так уже й багато».
Ольга миттю сіла поруч, і її серце шалено закалатало. «Тобі зле? Може, принести тобі склянку свіжої води?»…
