Зглянувшись над побитим волоцюгою, заможна жінка дозволила йому переночувати у своїй лазні
За вікном густішали сірі весняні сутінки, коли Марина виїхала на безлюдну околицю міста, мріючи якнайшвидше дістатися додому. Цей день вичавив із неї всі сили: вона моталася містом від одного свого салону краси до іншого, розв’язувала нескінченні проблеми, підбадьорювала дівчат-майстринь, із привітною усмішкою господині вмовляла вибагливих клієнтів приходити знову. На одному з неосвітлених поворотів її погляд вихопив із темряви різкий рух.
Марина трохи пригальмувала. У тьмяному світлі ліхтаря двоє в спортивних костюмах несамовито били людину в лахмітті. Бездомний відчайдушно намагався захищатися, відмахувався руками, але це лише дужче розпалювало хуліганів.
Серце Марини шалено закалатало. Під натиском нападників бездомний упав. І коли жінка побачила, як один із них заніс ногу, щоб завдати нищівного удару важким черевиком, вона вже не роздумувала — просто не могла дозволити їм добити людину.
Діючи імпульсивно, Марина різко вивернула кермо праворуч, спрямовуючи свій автомобіль просто на нападників, і втиснула педаль гальма. Машина завмерла, засліпивши хлопців потужним світлом фар, а Марина люто натиснула на клаксон. Пронизливий гудок розітнув тишу вулиці.
«Поліція!» — перелякано вигукнув один із хуліганів, і дві тіні метнулися вглиб темного провулка. Марина різко штовхнула дверцята й вискочила в холодне повітря. На чорній засміченій землі, хрипко стогнучи, лежав бездомний.
Куртка на ньому була розірвана, а на вилиці темніла тонка смужка крові. Жінка нахилилася до нього, долаючи жалість і відразу. «Ви живі? Підвестися зможете?» Чоловік зі стогоном підвівся на ліктях і подивився на неї змученим поглядом.
«Дякую, пані. Ви мені життя врятували». Його губи торкнулася болісна усмішка, але потім він указав їй за спину.
Та радіти виявилося зарано. Марина повернула голову й похолола. Із темряви провулка знову показалися ті самі силуети.
Нападники зрозуміли, що ніякої поліції немає, а перед ними лише перелякана жінка в дорогому автомобілі. Тепер у руках одного з них зловісно поблискував довгий шматок арматури. Вони йшли повільно, явно розраховуючи не лише довести почате до кінця, а й поживитися коштом нової жертви.
Паніка ледь не скувала Марину, але інстинкт самозбереження виявився сильнішим. Якимось дивом вона знайшла в собі сили, схопила брудного волоцюгу за куртку і, напружуючи всі м’язи, буквально потягла до машини. «Швидше! У салон, мерщій!» Спотикаючись, вони дісталися автомобіля.
Жінка розчахнула задні дверцята і, не думаючи про чисту оббивку, заштовхала стогнучого чоловіка всередину. Мисливці вже бігли до них, певно, відчувши, що здобич вислизає. Марина стрибнула на водійське сидіння і втиснула педаль газу в підлогу.
Шини верескнули, і машина рвонула з місця, залишаючи хуліганів позаду. Марина мчала темною трасою, час від часу поглядаючи в дзеркало заднього виду на брудного незнайомця, що завалився на сидінні, і її серце й далі тривожно калатало. Машина звернула з траси на безлюдну селищну дорогу й уже за кілька хвилин, шарудячи гравієм, заїхала у двір заміського особняка…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
