Зглянувшись над побитим волоцюгою, заможна жінка дозволила йому переночувати у своїй лазні
Марина зачинила ворота з пульта й заглушила мотор, але ще кілька хвилин сиділа в тиші. Наростаюча недовіра до випадкового попутника сковувала її по руках і ногах. Навіщо вона притягла до свого відлюдного гніздечка людину, від якої тхнуло вулицею й бідою? З іншого боку, залишити його десь надворі було неможливо.
Чоловік просто закляк би квітневої ночі під найближчим парканом, виснажений і побитий. Дорогою Марина запропонувала викликати швидку допомогу, але незнайомець відмовився. На запитання він відповідав зв’язно, а кров на вилиці вже спинилася. Вона глибоко зітхнула, вийшла із салону й відчинила задні дверцята. Незнайомець важко вибрався назовні.
Він мовчав, лише розгублено озирався довкола. «Ідіть за мною. На ділянці є добра тепла лазня. Її збудував мій покійний чоловік. Переночуєте там, а вранці вирішимо, що робити, — скомандувала Марина, ухвалюючи рішення за двох. — До будинку я вас не пущу. Я живу тут зовсім сама і, вибачте, остерігаюся незнайомців». Чоловік покірно почвалав за своєю рятівницею. Марина відчинила двері лазні, увімкнула світло й показала на лаву.
Бездомний зайшов до передбанника. І поки він оглядався, жінка подалася до будинку по одяг, що ще залишився від чоловіка. Коли вона повернулася, волоцюга слухняно сидів на лаві.
Марина поклала одяг на стіл перед ним. «Умиєтеся, перевдягнетеся в чисте», — сухо мовила вона. Чоловік підвів на неї очі й уперше сам про щось запитав.
«Господине, а лазню можна розтопити? Дрова он бачу, сухі. Помитися б, зігрітися». Марина на мить завагалася, дивлячись на його жалюгідний вигляд.
«А впораєтеся самі?» — з сумнівом запитала вона.
На губах волоцюги майнула слабка усмішка, а в голосі прорізалася дивна впевнена хрипота. «Ет, ображаєте, господине!» Жінка відступила до дверей і озирнулася.
«Ну, дивіться, тільки не перестарайтеся тут, а то ще вчадієте, боронь Боже, — сказала вона, суворо насупивши брови. — І ще ось що: у дім не стукайте, якщо не хочете проблем. У мене все на сигналізації, тож навіть не намагайтеся зайти. Сидіть тут тихо до ранку, порайтеся зі своїми банними справами й не галасуйте».
Уранці Марина прокинулася раніше. Усю ніч її переслідували невиразні сни, тож, підвівшись, вона відразу підійшла до вікна.
На подвір’ї панувала тиша, над трубою лазні вився легкий димок, а на поручнях веранди сушився випраний одяг. Марина зітхнула з полегшенням: нічний гість не влаштував пожежі й не зник, прихопивши щось із собою. Приготувавши сніданок і зібравшись на роботу, Марина склала тарілки з їжею в пакет і вийшла надвір. Вона обережно штовхнула двері до лазні й зазирнула всередину, готуючись побачити будь-що.
У передбаннику панував лад. На лаві біля столу сидів чоловік. Марина мимоволі кліпнула, силкуючись відшукати в його вигляді риси вчорашнього нещасного волоцюги…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
