Багатій заради парі вирішив одружитися з пишною дівчиною, але в день весілля вона влаштувала таке, що гості заніміли від шоку

Віра подивилася на нього востаннє.

— Ти програв, Максиме. І втратив більше, ніж збирався виграти.

Вона розвернулася й пішла до виходу. Ніхто не спробував її зупинити. Гості розступалися, приголомшені тим, що відбувається. Максим залишився стояти біля вівтаря сам, під поглядами людей, перед якими ще недавно хотів виглядати переможцем.

Коли двері за Вірою зачинилися, він зрозумів: парі не просто провалилося. Це була найпринизливіша поразка в його житті.

Гості почали розходитися. Друзі уникали його погляду. Роман, ще недавно впевнений і насмішкуватий, виглядав розгубленим. Ніхто не плескав Максима по плечу, ніхто не казав, що це можна виправити. Уперше він залишився сам серед наслідків власного вчинку.

Пізніше, у порожній залі, Максим довго стояв без руху. Усе, що здавалося йому легкою грою, обернулося катастрофою. Але найболючішим було навіть не приниження. Найболючішим було усвідомлення, що він утратив Віру. Жінку, яку спочатку хотів використати, а потім, сам того не помітивши, почав кохати.

Кілька ночей він майже не спав. У голові знову й знову звучали її слова. Він згадував її зніяковілу усмішку на першій вечері, зізнання в парку, щасливі сльози після пропозиції. І щоразу розумів, наскільки жорстоко вчинив.

У якийсь момент Максим вирішив, що не може залишити все так. Тепер ішлося вже не про гроші й не про гордість. Він хотів повернути Віру. Хотів переконати її, що змінився, що все зрозумів, що може бути іншим.

Наступного дня він прийшов до її будинку з великим букетом квітів. Коли Віра відчинила двері й побачила його, обличчя її залишилося холодним. Але двері вона не зачинила одразу, і Максим ухопився за це, як за надію.

— Віро, будь ласка, вислухай, — почав він. — Я знаю, що вчинив жахливо. Знаю, що цьому немає виправдання. Але дай мені шанс усе виправити.

Вона дивилася спокійно, майже без виразу.

— Я готовий зробити все, що завгодно, — продовжив він. — Я справді змінився. Я зрозумів, як сильно помилявся.

Віра мовчала. Потім сказала тихо, але жорстко: