Чоловік вирішив поселити в нас свою маму на час моєї декретної відпустки. Сюрприз, який чекав на нього в перший день довгоочікуваної відпустки
— Пашка ж відпустку взяв. От і вирішив тещу з тестем покликати, щоб, значить, разом відпочити й лад навести. Золотий хлопець, роботящий. Пощастило тобі, Зінаїдо, із сином.
— Який лад? — свекруха повільно повернулася до сина. — Пашо, ми ж домовлялися: я приїду відпочивати, Рита у відпустці перед пологами.
— Мамо, тут така справа, — Павло ковтнув, намагаючись знайти підтримку в дружини.
Але Рита була бездоганна у своїй ролі.
— О, Зінаїдо Аркадіївно, ви не уявляєте, як Паша переймався вашим здоров’ям! — вигукнула вона, насилу підводячись у кріслі. — «Мама приїде, їй спокій потрібен, а мені, — каже, — хочеться і своїми руками попрацювати, і тещі з тестем увагу приділити». Я ж зі спиною злягла, взагалі ложку підняти не можу. Тож усе готування, прибирання тепер на нашому дорогому відпускникові. Ну і ви, звісно, допоможете. Ви ж у нас така господарська.
Зінаїда Аркадіївна зблідла. Вона подивилася на свої руки з манікюром, потім на леопардові валізи, а тоді на Тамару Іллівну, яка вже простягала їй кухонний рушник.
— Давай-давай, Зіночко, роздягайся, — скомандувала мама Рити тоном, що не терпів заперечень. — Манто — на вішак і марш на кухню. Там картопля нечищена на п’ятьох. Пашка наш зайнятий, він із Ленею каналізацію перебирає, а чоловіків годувати треба.
— Я не буду чистити картоплю, я гостя, я… — обурилася свекруха, інстинктивно притискаючи до себе сумочку. — Я приїхала дихати повітрям і розслаблятися.
Бармалей, який до цього моменту спостерігав за сценою з верхньої полиці взуттєвої тумби, вирішив, що настав час зробити свій внесок.
Він м’яко зіскочив униз, підійшов до леопардової валізи й почав несамовито точити об неї кігті, видираючи синтетичні нитки з гидким тріском.
— Геть, пішов звідси, шерстяний паразите! — заверещала Зінаїда Аркадіївна, замахуючись на кота сумочкою.
Бармалей фиркнув, зневажливо махнув хвостом і шаснув за дерев’яний ящик з інструментами, звідки й далі спостерігав за істерикою з почуттям глибокого задоволення.
— Мамо, заспокойся, — пробурмотів Павло, хапаючи валізи. — Давай я віднесу у вітальню.
— Куди? — хором гаркнули Леонід і Тамара…
