Чоловік вирішив поселити в нас свою маму на час моєї декретної відпустки. Сюрприз, який чекав на нього в перший день довгоочікуваної відпустки

Свекруха була жінкою вражаючих амбіцій. На ній красувалося драпове манто, шовкова хустка була елегантно обгорнута навколо шиї, а в руках вона стискала ручку величезної валізи леопардового забарвлення. Поруч стояла ще одна валіза, менша, але теж така, що натякала: візит коротким не буде.

Вона приготувала на обличчі вираз стомленої, але поблажливої королеви-матері, яка прибула до своїх володінь.

— Ну, здрастуй, синочку, забирай багаж, я зовсім без задніх ніг, — промовила Зінаїда Аркадіївна томним голосом. — Сподіваюся, Маргарита приготувала мої улюблені парові тефтелі?

Вона ступила до квартири й завмерла.

У ніс їй ударив різкий запах маринаду, часнику й якоїсь суворої чоловічої діяльності. Із ванної долинали ритмічні удари молотка по трубі. У коридорі лежав металевий ящик, схожий на рештки трактора.

А з кухні назустріч їй випливла Тамара Іллівна, витираючи руки об квітчастий фартух.

— Зіночко, Господи святий, — проспівала Тамара Іллівна з такою улесливою усмішкою, від якої в нормальної людини по спині побіг би холодок, — як же ми тебе чекали! Зовсім змарніла, красунечко.

Свекруха розгублено закліпала очима, переводячи погляд із Тамари на Павла, а тоді на Риту, яка сиділа в кріслі, підклавши під поперек подушку, й умиротворено пила компот.

— А ви… ви що тут робите? — вичавила із себе Зінаїда Аркадіївна, забувши про королівський тон.

— Як це що? Допомагаємо молодим, — радісно гаркнув Леонід Борисович, висовуючись із ванної.

У руках він тримав якусь брудну трубу…