Чоловік вирішив поселити в нас свою маму на час моєї декретної відпустки. Сюрприз, який чекав на нього в перший день довгоочікуваної відпустки

Рита відклала телефон. Обличчя її залишалося абсолютно безтурботним. Вона погладила живіт і прошепотіла:

— Вчимося працювати із запереченнями, малюче.

І вийшла назад у коридор.

Павло тим часом і далі облаштовував свій лінивий плацдарм. Він притяг із спальні другу подушку, збив її й поклав під спину.

— Рит! — гукнув він, не відриваючи погляду від екрана, де вже йшло завантаження якоїсь стрілялки. — Мама приїде десь о шостій. Ти б це, супчику якогось зварила. Тільки легенького, у неї дієта. І котлеток на парі.

— Звісно, Пашеньку, — медовим голосом озвалася Рита з кухні. — Як скажеш.

Вона відчинила холодильник, дістала шматок замороженого м’яса й поклала його на найдальшу полицю, щоб воно в жодному разі не встигло розтанути.

Потім вона методично дістала з шаф усі найнезручніші речі: величезну качатницю, яку неможливо відмити без зусиль, сковорідку без ручки, друшляк, у якого відвалилася ніжка. Усе це начиння вона мальовничо розставила на стільниці.

Бармалей зіскочив із крісла, підійшов до миски й виразно нявкнув.

— Ти маєш рацію, друже, — кивнула йому Рита…