Чоловік вирішив поселити в нас свою маму на час моєї декретної відпустки. Сюрприз, який чекав на нього в перший день довгоочікуваної відпустки

Вона взяла пакет із найдешевшим і найсипучішим наповнювачем для лотка і, випадково спіткнувшись, щедро розсипала його просто посеред коридору. Дрібні камінці розлетілися ламінатом із веселим шарудінням.

— Що там гримить? — невдоволено долинуло з вітальні.

— Ой, любий, у мене пакет із рук вислизнув.

Рита сперлася на одвірок, картинно хапаючись за поперек.

— Так спину прихопило, просто прострелило. Лікар же казав — важкого не піднімати.

Павло поставив гру на паузу й визирнув у коридор. Його обличчя скривила гримаса непідробного страждання від того, що йому довелося перервати відпочинок.

— Рито, ну будь ласка, ти ж обережніша маєш бути. Мені прибирати, чи що?

— Якщо тобі не складно. А то я нагнутися взагалі не можу.

Павло, голосно зітхаючи з інтонаціями мученика, приніс віник. Він підмітав підлогу так, ніби звершував подвиг, гідний згадки в підручниках історії.

Рита стояла поруч, підтримуючи живіт, і вдячно кивала.

— От бачиш, як добре, що ти у відпустці, — проворкувала вона. — Яка допомога.

Павло лише хмикнув, повертаючись до приставки. Він іще не підозрював, що цей віник — лише розминка перед марафоном…