Дружина пішла з ресторану під час сімейної вечері, залишивши чоловіка й свекруху перед несподіваною проблемою

Бенкет тривав майже три години. Галина Степанівна замовила ще ікри й фірмовий десерт. Артем полив гарячим соусом шоколадну сферу, і та розкрилася, показавши крем, ягоди й цукровий декор.

— Оце рівень! — голосно заявив Богдан, остаточно сп’янілий від власної ролі, хоча на столі не було ані краплі спиртного. — Ще один такий десерт. І новий чайник імператорського чаю.

Оксана подумки складала суми. Чай — вісімнадцять тисяч. Десерти — по дванадцять. Краби, ікра, мармурове м’ясо, лобстер, окремий кабінет, жива скрипка. Внутрішній лічильник клацав безпомилково, і підсумок ставав дедалі вагомішим.

Вона подивилася на годинник. Була вже пів на одинадцяту.

Оксана промокнула губи серветкою, дістала з маленької сумочки три нові купюри по тисячі й поклала їх під хлібну тарілку.

— Дякую за вечір, Галино Степанівно. Я ненадовго відійду.

— Іди, іди, — відмахнулася свекруха, не відриваючись від шоколадної сфери, що розкривалася. — Тільки не загубися в коридорах.

Тарас провів Оксану поглядом. Він помітив гроші під тарілкою, подивився на Богдана й насупився. Схоже, він першим запідозрив, що вона йде не на кілька хвилин.

Оксана вийшла з кабінету, пройшла м’яким килимом між дзеркальними колонами й минула двері вбиральні. У гардеробі вона забрала пальто, спустилася широкими сходами й вийшла в холодне вечірнє повітря.

Таксі під’їхало швидко. Уже сидячи на задньому сидінні, Оксана відкрила банківський застосунок, вибрала додаткову картку й натиснула «Заблокувати».

На екрані з’явилася зелена позначка: дію виконано.

— До дому, будь ласка, — сказала вона водієві.

В орендованій квартирі на неї чекали спаковані валізи. Залишалося передати ключі сусідці тітці Ніні й вирушити до батьків. Машина рушила, і сяйливі вікна ресторану попливли назад, поступово зникаючи в темному склі…
👉👉👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» нижче👇👇👇