Фатальна помилка автохама, який не знав, за якою адресою поспішали рятувальники
Сині проблискові маячки й далі ритмічно оберталися, тривожно освітлюючи цю моторошну сцену чудової байдужості. Здавалося, сама похмура природа відкрито протестувала проти тієї кричущої жорстокості, яка зараз розгорталася на узбіччі. Незнайомець неквапливо дістав із кишені шкіряної куртки дорогий смартфон і вальяжно ввімкнув камеру. Він вирішив зняти цей дорожній конфлікт, щоб потім публічно виставити медиків винними в псуванні свого настрою.
Його доглянуті пальці впевнено натискали на яскравий екран, фіксуючи номери швидкої допомоги й обличчя втомлених лікарів. Олександр інстинктивно закрив обличчя широкою долонею, намагаючись захиститися від сліпучого спалаху мобільного телефона. Цей простий жест остаточно й безповоротно переконав нахабного мажора в його повній безкарності й перевазі. Він почав голосно коментувати те, що відбувається, на відео, щедро приправляючи свою гнівну мову добірним матом.
Чоловік на відеозаписі називав медиків некомпетентними й жалюгідними невдахами, які нахабно порушують правила дорожнього руху. Він відкрито й злобно насміхався з їхньої старої машини, брудної форми та рук, що тремтіли від утоми. Кожна його кинута фраза була наскрізь просякнута отрутою й неймовірним, роздутим почуттям власної величі. Раптом молодий Іван, який перебував у напівзабутті, видав дуже глухий, протяжний і болісний стогін.
Його туго перебинтована рука судомно стиснулася, зминаючи вологий край тонкого лікарняного простирадла. Цей слабкий звук на коротку мить урвав знущальну тираду самовпевненого власника чорного джипа. Марія сильно здригнулася, миттєво схилившись над блідим обличчям свого вкрай тяжкого пацієнта. Вона почала ніжно гладити його по мокрому волоссю, тихо шепочучи заспокійливі, неймовірно лагідні слова.
Дівчина зі сльозами благала його триматися щосили, обіцяючи, що вони скоро неодмінно доїдуть до рятівного госпіталю. Мажор з увімкненим телефоном у руці підійшов ще ближче, нахабно спрямовуючи об’єктив камери просто на пораненого бійця. Він хотів зафіксувати обличчя тієї самої людини, через яку йому довелося мокнути під цим гидким осіннім дощем. Його захмарна цинічна цікавість перейшла всі мислимі й немислимі межі базової людської моралі.
Олександр зробив дуже відчайдушний ривок, намагаючись силою вибити телефон із рук нахабного провокатора. Однак кремезний і дужий чоловік легко ухилився, вкрай злорадно зареготавши просто в обличчя втомленому рятувальникові. Другою рукою він так грубо відштовхнув медика, що той з розмаху впав колінами в холодну дорожню багнюку. Цей гучний звук падіння змусив Марію різко озирнутися, відірвавшись від пищущого монітора життєзабезпечення.
У її почервонілих від сліз очах чітко читалася вибухонебезпечна суміш нестерпної втоми, дикого страху й пекучої ненависті. Вона більше не могла мовчки терпіти ці нескінченні знущання над своєю бригадою й цілком беззахисним пацієнтом. Крихка дівчина схопила важкий металевий ліхтар, що лежав на самому краю медичної металевої полиці. Вона дуже рішуче ступила до виходу, готова до останнього подиху захищати свою машину будь-якими доступними способами…
