Фатальна помилка автохама, який не знав, за якою адресою поспішали рятувальники
Її тонка постать напружилася, мов натягнута струна, готова з дзвоном луснути будь-якої наступної секунди. Власник величезного позашляховика щиро здивовано підняв брову, побачивши відчайдушний фізичний опір маленької медсестри. Цей цілком несподіваний вияв сміливості лише ще дужче роздратував його глибоко збочене, хворе его. Він зробив упевнений крок просто в салон реанімобіля, повністю ігноруючи протестувальні крики Олександра, який підводився з багнюки.
Дорослий чоловік загрозливо височів над Марією, випромінюючи первісну небезпеку кожним сантиметром свого великого тіла. Він злобно процідив, що просто зараз рознесе цю іржаву консервну бляшанку на дрібні шматки разом із її вмістом. Його холодні очі налилися кров’ю від шаленої, неконтрольованої люті, що затьмарювала будь-які адекватні рештки розсудку. Апарат штучної вентиляції легень раптом жалібно запищав, голосно сигналізуючи про критичну системну помилку.
Пластикова трубка, що подавала дорогоцінний кисень Іванові, сильно перекрутилася через недавню метушню в тісному салоні. Обличчя молодого пораненого хлопця почало стрімко набувати моторошного синюватого відтінку через наростаючу гіпоксію. Марія з криком жаху відкинула важкий ліхтар і блискавично кинулася до узголів’я каталки, рятуючи бійця, який задихався. Її руки гарячково й швидко поправляли кисневу маску, намагаючись відновити рятівний потік повітря в пошкоджені легені.
У цю страшну мить вона була цілком беззахисна перед безжальним дорожнім агресором, що нависав над нею. Мажор неймовірно бридливо копнув ногою ліхтар, який упав на підлогу, демонструючи свою повну й безроздільну владу над ситуацією. Він низько нахилився над закривавленими ношами, збираючись висловити чергову огидну порцію отруйних образ. Синє світло від вуличної мигалки на мить яскраво вихопило з густої напівтемряви спотворене болем обличчя пацієнта, який задихався.
Агресивний чоловік відкрив рота, щоб вимовити жорстоку фразу, але злі слова раптом намертво застрягли в його горлі. Його піднята рука з міцно затиснутим у ній смартфоном повільно опустилася вниз, ніби налита важким, непідйомним свинцем. Тиша в тісному салоні стала такою щільною й моторошною, що здавалася відчутною й болісно тиснула на барабанні перетинки. Смартфон із глухим стуком випав з ослаблих пальців чоловіка, вдарившись об брудну підлогу реанімобіля.
Екран дорогого гаджета миттєво вкрився сіткою дрібних тріщин, відбиваючи в собі перелякані відблиски синьої мигалки. Холодна лють, яка ще секунду тому кипіла в жилах мажора, раптом змінилася крижаним заціпенінням. Сергій Мельник стояв, не в силі поворухнутися, вдивляючись у до болю знайомі риси обличчя пораненого бійця. Під шаром дорожнього пилу й запеченої крові він спершу відчув невиразне впізнавання, яке швидко переросло в шок.
Серце в грудях чоловіка пропустило удар, а потім забилося з несамовитою, болісною силою. Голос Сергія, який щойно вивергав прокльони, перетворився на ледь чуткий, здавлений хрип. Він спробував зробити крок уперед, але ноги стали ватяними й зовсім неслухняними, ніби налилися важким свинцем. Увесь навколишній світ із його дощем і шумом вітру раптом перестав для нього існувати…
