Гості були певні, що їхня витівка минеться без наслідків, аж поки не з’ясувалося, ким насправді був цей чоловік

Максим не пішов слідом: зібрані документи були переконливішими за будь-які слова, сказані в гніві. Поки він залишався в залі, у переговорній Роман першим розкрив папку, прочитав верхню сторінку й одразу поклав її назад, ніби обпік пальці. Після цього він поспішив заявити, що виконував винятково консультативні функції й не відповідав за фінансові рішення фірми.

Вікторія подивилася на нього так, ніби за одну секунду побачила підсумок усіх місяців їхнього прихованого зближення. Кирило спробував перекласти відповідальність на сестру: рахунки, за його словами, проходили через її кабінет і отримували її схвалення. Роман заперечив, що це пояснення особливо зручне, оскільки два платежі стосувалися неіснуючих заходів. Кожна нова репліка перетворювалася на чергове звинувачення. Люди, які ще зовсім недавно виступали єдиним фронтом проти Максима, тепер вказували одне на одного, намагаючись першими віддалитися від пробоїни, яку зробили разом.

Лариса намагалася зберегти звичний контроль. Вона поклала долоні на стіл і повторювала, що всі присутні перебувають на одному боці, але її вже ніхто не слухав. Оксана дістала останній документ і поклала його перед Вікторією. Це була трастова угода, оформлена до весілля. На третій сторінці стояв її власний підпис, що підтверджував: дім належить сімейному трасту Коваленків і ніколи не був її майном.

«Максим нічого не приховував у документах, що мають юридичну силу, — спокійно пояснила Оксана. — Право власності відображене в усіх необхідних паперах, і ви особисто підтвердили його своїм підписом». Вікторія підвела очі й звинуватила чоловіка в чотирирічному обмані. На її думку, він приховав свою справжню особу, а отже, теж винен у всьому, з чим тепер зіткнулася родина. Оксана не стала сперечатися. «Це змінює бодай один документ перед вами?» Відповіді не було.

Остання розмова подружжя відбулася в коридорі. Вікторія тримала пальто на зігнутій руці; Роман уже пішов, Кирило зник, а Лариса поїхала додому сама. «Якби ти відразу сказав мені, хто ти, нічого цього не сталося б», — тихо промовила вона. Максим дав фразі прозвучати до кінця й лише потім відповів: «Якщо для елементарної поваги тобі потрібен був доказ мого статку, значить, наш шлюб закінчився набагато раніше, ніж з’явилися ці папери»…