Гості на весіллі нічого не знали про сюрприз, захований під її спідницею, і лише пильний пес вчасно зрозумів: тут щось не так
Вірний Граф і далі пильно ніс свою добровільну службу, украй уважно стежачи за пересуваннями озброєних поліцейських на краю темного, непривітного лісу. Його чутливі вуха безпомилково вловлювали найменший хрускіт сухих гілок, а вологий ніс ретельно аналізував кожен новий запах, який приносив поривчастий літній вітер. Вівчар ніби людським розумом розумів усю критичну важливість того, що відбувається, і був готовий будь-якої секунди знову кинутися на захист своїх улюблених людей.
Із портативної рації сержанта Шевченка знову долинув сильно спотворений статичними перешкодами голос патрульного, який повідомляв вельми тривожні новини з лінії переслідування. Виявилося, що спритному втікачеві все ж таки вдалося вирватися з щільного лісового масиву й вибігти на занедбану ґрунтову дорогу, що вела до старої приміської траси. Там на нього вже чекав заздалегідь припаркований темний тонований позашляховик без номерних знаків, із заведений двигуном, готовий будь-якої миті зірватися з місця.
Командир оточення, миттєво оцінивши змінену обстановку, негайно оголосив план «Перехоплення», передаючи докладні орієнтування всім вільним поліцейським екіпажам у радіусі кількох десятків кілометрів. Чергові автомобілі з оглушливо виттям сирен зірвалися з місця, здіймаючи клуби густого сірого пилу на вузьких під’їзних дорогах розкішного заміського комплексу. Почалися справжні, смертельно небезпечні перегони з часом, у яких на кону стояли не лише торжество справедливості, а й безпека безлічі ні в чому не винних людей.
Начальник служби безпеки ресторану, похмурий і зосереджений Мельник, підійшов до Олександра й наполегливо запропонував перевести змучену наречену до безпечного, закритого приміщення. Він тихим голосом повідомив, що основну будівлю вже повністю перевірили досвідчені кінологи зі службовими собаками, і там цілком точно немає жодних прихованих загроз. Наречений із великою вдячністю кивнув, дбайливо допоміг знесиленій Марині підвестися на неслухняні ноги й повільно повів її в бік прохолодного, добре освітленого вестибюля.
Налякані гості повільно, невеликими групами поверталися на територію готельного комплексу, усе ще тривожно озираючись довкола й перешіптуючись між собою. Розкішні квіткові декорації, розбиті кришталеві келихи й перекинуті банкетні стільці яскраво нагадували про недавню масову паніку, різко контрастуючи з початковим святковим, світлим настроєм. Меткі офіціанти намагалися якнайшвидше навести лад, прибираючи неестетичні сліди хаосу й пропонуючи присутнім заспокійливі трав’яні напої замість традиційного крижаного шампанського.
Дівчина важко опустилася на м’який шкіряний диван у просторому фоє, почуваючись цілком розбитою, емоційно спустошеною й позбавленою будь-яких життєвих сил. Її ексклюзивна, шалено дорога сукня, нині безжально роздерта й покинута на паркуванні, стала моторошним символом того, як легко маніпулятори можуть зруйнувати чуже безхмарне щастя. Вона безтямно дивилася в одну невидиму точку, зовсім не реагуючи на співчутливі розпитування родичів, які щосили намагалися надати їй посильну моральну підтримку…
