«Грошей немає, але сестру поселити»: як я відповіла батькам, які відмовили мені в допомозі з житлом

Ми дуже за тебе раді». «Дякую». Після розмови настрій зіпсувався.

Ніна розуміла, що поводиться не надто по-дорослому. Але образа нікуди не поділася. Коли їй була потрібна підтримка, батьки обрали Люду.

Хай тепер не дивуються її холодності. В офісі день пролетів непомітно. Контора, де працювала Ніна, отримала велике замовлення від іноземної компанії, і всі співробітники були завантажені по повній.

Ніна не скаржилася. Робота відволікала її від сумних думок, а додаткові гроші ніколи не були зайвими. «Нін, чого це ти така похмура останнім часом?» — спитала колега, коли вони разом пили каву в обідню перерву.

«Наче квартиру купила. Мала б радіти». «Радію», — Ніна спробувала зобразити усмішку.

«Просто трохи втомилася». «Розумію. У мене після купівлі квартири пів року стрес був.

Усе думала: а раптом не потягну платежі, а раптом щось піде не так. Це нормально». Ніна кивнула.

Хоча річ була зовсім не в цьому. Квартира була повністю оплачена тіткою. Боргів не залишилося.

Проблема полягала в сім’ї. Увечері дівчина зустрілася з Аллою Геннадіївною в ресторані. Родички домовилися вечеряти раз на місяць.

Тітка наполягала на тому, що їм треба краще пізнати одна одну. «Як квартира? Уже освоїлася?» — спитала жінка, вивчаючи меню.

«Потроху. Дякую вам ще раз». «Ніно, ми вже сто разів це обговорювали.

Не дякуй. Краще розкажи, як справи. З батьками спілкуєшся?»..