Історія про те, чому перед весіллям завжди треба дивитися на родину партнера

Зроби, що треба.

— А ти що робитимеш? — прошипіла Аліна.

Денис здивувався щиро. Він навіть брову підняв, ніби вона спитала його, чи не хоче він полетіти на Місяць.

— Я в кімнату піду, — сказав він таким тоном, ніби це було очевидно, як двічі по два. — Утомився сьогодні.

— Утомився? — Аліна схрестила руки на грудях. — І від чого, цікаво, ти втомився? Поки твоя мама з шостої ранку на ногах, ти на дивані валявся і в гаражі викруткою покрутив. І тепер ти йдеш у кімнату відпочивати, а я маю йти мити посуд?

Денис кліпнув. На його обличчі з’явилася суміш поблажливості й нерозуміння.

— Але ж ти дівчина, — сказав він, знизавши плечима. — Це жіноча справа. Іди допоможи. Чого ти починаєш?

Аліна відчула, як кров прилила до обличчя. Вона зробила крок до нього, і Денис інстинктивно відступив. Видно, щось у її очах йому не сподобалося.

— Жіноча справа, — повторила вона, карбуючи кожне слово. — Тобто ти, чоловік, зараз підеш відпочивати, а я маю гарувати? Слухай, Денисе, ти взагалі чуєш себе?

— Та годі тобі! Не нагнітай! Я ж не прошу тебе фізично працювати. Просто допоможи мамі. Вона сама не впорається.

— А ти чим не помічник?